Дуже часто для синхронного двигуна доводиться застосовувати асинхронний пуск
( рис. 7.3. ). При цьому такий двигун окрім обмотки збудження на роторі повинен мати короткозамкнену обмотку як у асинхронного двигуна.
Спочатку двигун розганяють як асинхронний до кутової швидкості близько до синхронної, а потім підключають обмотку збудження ротора на постійну напругу. Ротор збільшує кутову швидкість до синхронної і працює як синхронний двигун.
Рис. 7.3. Схема асинхронного
пуску синхронного двигуна.
Робочі характеристики
Робочі характеристики ( рис. 7.4 ) одержують так само, як ї у асинхронного двигуна. Вони зображають залежності частоти обертання ротора п , струму I, коефіцієнта потужності cos та ККД від корисної потужності на валу машини Р2.
Рис. 7.4. Робочі характеристики синхронного двигуна.
U - подібні криві
Це залежності струму обмотки статора та коефіцієнта потужності двигуна від струму обмотки ротора, тобто І(Із) та соs(IЗ) ( рис. 9.4 ). Вони показують як у синхронного двигуна регулювати коефіцієнт потужності за допомогою стуму збудження, тобто компенсувати реактивну потужність. При <буде індуктивне навантаження, при>– ємнісне навантаження, а при =- активне навантаження, при якому соs= 0.
Рис. 9.5. U – подібні криві синхронного двигуна.