Настроювання ріжучого інструмента для роботи на верстатах може проводитись двома основними методами: за еталоном та виконанням спробних проходів та промірів [1].
Настроювання за еталоном. В якості еталону можна використати остаточно оброблену деталь. Зовнішні поверхні деталі необхідно обробити з дотриманням нижньої межі поля допуску, а внутрішні – із дотриманням верхньої межі. На пруткових верстатах еталон виставляється по відрізному різцю, на патронних – по базових поверхнях. Після закріплення еталону, розподільний вал повертається вручну до підведення інструментів впритул до відповідних оброблених поверхонь еталону. Якщо той чи інший інструмент не доходить до визначеного граничного положення, відповідного завершенню механічної обробки або проходить за нього, на розподільному валу верстата регулюють положення кулачка, що забезпечує подачу даного інструмента, для дотримання надійного контакту між ним та еталоном. Далі еталон знімається і при ручній подачі здійснюється спробна обробка 1 – 2 заготовок. Якщо після їх обмірювання не виявлено недопустимих відхилень фактичних розмірів від заданих, порушень установлених параметрів точності та шорсткості оброблених поверхонь – етап вважають успішно завершеним, в інших випадках – проводиться додаткове корегування настроювань.
Настроювання методом виконання спробних проходів та промірів. Метод реалізується в декілька етапів. Після проведення спробної обробки заготовки („проходу”) остання обмірюється („промір”) і при наявності тих чи інших відхилень, корегується положення кулачка подачі відповідного інструмента. Обробляється ще одна заготовка і здійснюється її контроль та уточнення положення кулачка і т.д. до тих пір, поки після обробки чергової заготовки її параметри не будуть відповідати заданим. Якщо верстат багатошпиндельний, настроювання на кожному етапі проводять з використанням одної заготовки, яка повинна пройти по всіх позиціях.