План:
1. Комунікативні ознаки культури мови.
2. Комунікативна професіограма фахівця.
3. Орфографічні норми української літературної мови:
· чергування приголосних;
· тестування.
4. Робота з текстом.
Література;
v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 122-126.
v Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.2007. – С.11-18.
v Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.55-57.
v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.67-71.
Завдання 20. Дайте відповідь на запитання:
1) Що таке мовнокомунікавна компетенція?
2) У чому полягає вміння говорити?
3) У чому полягає суть вміння слухати?
4) У чому полягає суть вміння читати?
5) У чому полягає суть вміння писати?
6) Як креативність особистості впливає на рівень мовнокомунікативної компетенції?
7) Які креативні якості важливі для особистості?
8) Що передбачає формування мовнокомунікавної компетенції?
Завдання 21. Запишіть у таблицю знання і вміння, що відповідають кожному складнику мовної компетенції:
| Складники мовної компетенції | Знання і вміння |
| Лексична компетенція | |
| Граматична компетенція | |
| Семантична компетенція | |
| Фонологічна й орфоепічна компетенції | |
| Орфографічна компетенція | |
| Пунктуаційна компетенція |
Завдання 22. Виправте недоречні тавтології і плеоназми. Правильні варіанти запишіть.
1.Я віддав товаришеві свою особисту книжку. 2. У грудні місяці потрібно подати річні звіти. 3. Праця наших працівників не залишиться непоміченою. 4. З вулиці було чути крик дитячих голосів. 5. Давай зустрінемось о вісімнадцятій вечора. 6. Ми завжди пам’ятаємо і не забуваємо Шевченкові слова. 7. Фонетичними засобами української мови можна передати крики тварин і птахів, звуки машин, механізмів, течію води та інші шуми довкілля. 8. У своєму творі письменник відтворив тогочасні суспільні процеси.
Завдання 23. Продовжте речення:
Основними ознаками комунікативно якісного мовлення … .
Правильність мовлення означає … .
Перша умова логічності мовлення – … .
Друга умова логічності мовлення – … .
Точність мовлення досягається … .
Ясність мови визначається … .
Чистота мови уявляється … .
Виразність є ознакою культури мови … .
Різноманітність і багатство мови … .
Естетичність мови – … .
Завдання 24. Перекладіть текст українською мовою.
Административное право – это отрасль права (совокупность правовых норм), которая регулирует с целью реализации задач и функций государства общественные отношения управленческого характера, возникающие в сфере исполнительной и распорядительной деятельности органов исполнительной власти, внутриорганизационной деятельности других государственных органов, а также в процессе осуществления общественными организациями, их органами внешних юридически-властных полномочий.
Административное право является самостоятельной отраслью права, с помощью которой государство регулирует однородные общественные отношения в сфере государственного управления, развивает и укрепляет его демократические основы. Административное право играет особую роль в механизме правового влияния – оно выступает необходимым и важным инструментом управления социальными процессами в обществе. Иначе говоря, административное право – это управленческое право, которое отличается от других отраслей права спецификой предмета, методом регулирования и структурными особенностями (системой расположения нормативного материала) (Учебник).
Завдання 25. Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.
Завдання 26. Дайте відповідь на запитання: «В яких комунікативних ситуаціях можна послуговуватися словами пан , пані»?
Завдання 27. Повторіть правопис слів іншомовного походження
Слова іншомовного походження складають близько 10% лексики української мови. Давнозапозиченi лексичнi одиницi повнiстю адаптувалися на нашому мовному ґрунтi, тому їх написання не є проблематичним (папiр, iсторiя, гиря). Але щодо бiльшостi iншомовних слiв, то пiд час їх написання необхiдно користуватися такими правилами:
| Правило | Приклад | |
| І | На початку слова | iдея, iсторiя, партійний, |
| Після приголосних перед голосними, є та й | генiй, дiапазон, аксiома | |
| Після приголосних у географічних назвах та особових іменах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова | Нiл, Сочi, Овiдiй, Грiмм | |
| У кiнцi незмiнюваних слiв | мерсi, таксi, попурi | |
| Пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: | бiзнес, фiзика, вiтрина | |
| И | У загальних назвах пiсля приголоснихд, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним | директор, позицiя, силует |
| У географiчних назвах з кiнцевими -ида, -ика | Флорида, Антарктида, Африка, Мексика | |
| У географiчних назвах пiсля приголоснихдж, ж, ч, ш, щ ц перед приголосним | Алжир, Чилi, Чикаго | |
| У географiчних назвах iз звукосполученням -ри- перед приголосними (крiм j) | Крит, Париж, Мадрид | |
| У винятках пiсля приголосних д, т та деяких випадках згiдно з традицiйною вимовою | Сирiя, Сицилiя, Пакистан, Єрусалим, Вавилон, Єгипет, Китай, Бразилія, Аргентина | |
| У деяких давнозасвоєних iншомовних словах вiдповiдно до вимови та словах християнського походження | нирка, спирт, вимпел, квитанція, митрополит, християнство | |
| Ї | Пiсля голосного | мозаїка, Енеїда, наївний |
| Є | Коли iншомовний Е вимовляється як звукосполучення й + е | Ємен, Єнот |
| Пiсля апострофа, м'якого знака, е, i, й | бар'єр, iнтер'єр, реєстр, абiтурiєнт, вольєр (але проект, проекцiя) | |
| Е | Пiсля твердих приголосних | лекцiя, декан |
| На початку слова | екзамен, енциклопедiя | |
| Пiсля голосних (крiм i) | дует, аеропорт |
| Подовження приголосних | |
| не зберігається | зберігається |
| У загальних назвах iншомовного походження: група, клас, сума, ват. Винятками є слова типу білль, бонна, брутто, булла,ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, мулла, нетто, панна, пенні, тонна. | У власних назвах та похiдних формах подовження: Марокко, марокканець, Шиллер, шиллерiвський. |
| Подвоєння приголосних | |
| Якщо префісне і безпрефіксе слова в українській мові за своїм значенням далеко відійшли одне від ного, напр.: анотацiя, конотацiя | При збiгу однакових приголосних префiкса та кореня, коли в українській мовi існують слова безпрефiкснi: сюрреалiзм ( бо є реалiзм), iнновацiя (бо є новацiя). |
| М’який знак пишеться | |
| пiсля приголосних д, т, з, с, л, нперед я, ю, є, ї, йо: | адью, вiньєтка, мiльярд, бульйон; |
| вiдповiдно до вимови пiсля Лперед приголосними: | фiльм, дельфiн (але залп, катафалк); |
| вiдповiдно до вимови в кiнцi слiв: | магiстраль, Булонь (але бал, шприц, рулон). |
Наявнiсть чи вiдсутнiстьапострофа у словах iншомовного походження регламентується загальними правилами української мови (див. Практичне заняття 1). Цей знак вживається для роздiльної вимови твердих приголосних передя, ю, є, ї. Твердими приголосними в українській мові є:б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ж, ч, ш: миш'як, Рив'єра, комп'ютер, iнтерв'ю, ад'ютант (але бюро, рюкзак, пюре - вiдповiдно до вимови).
Завдання 28. Перепишіть слова, вставляючи букви е, и, і. Вибір обґрунтуйте.
Ц…вілізація, р…гіон, д…ректор, кр…терій, д…фіцит, д…позит, тер…торія, пр….оритет, м…дицина, з…фір, р…туал, м…трополит, к…ргиз, бургом…стр, Ват…кан, Ар…стотель, д…плом, Ваш…нітон, х…мера, Мадр…д, с…лует, Алж…р, арх….в, д…абет, д…с…дент, х…рург, юр…ст, пс…холог, ф…з…олог, Вав…лон, Ч…лі, кл…єнт, ід…лія, д…кц…я, ас…стент, аж…отаж.
Завдання 29. Поясніть правила вживання апострофа у словах іншомовного походження.
Ад’ютант, бязь, бюджет, комп’ютер, миш’як, рюкзак, прем’єра, інтерв’ю,
курйоз, пюре, бар’єр, ар’єргард, ф’ючерс, фюзеляж, тюрбан, п’єдестал, Рив’єра, Мюллер, д’Артаньян, Женев’єва, Барб’є, О’Генрі, Фур’є, Гюго, П’ємонт.
Завдання 30. Перекладіть текст українською мовою:
Правовое государство – это государство, в котором организация и деятельность государственной власти в ее взаимоотношениях с индивидами и их объединениями основана на праве и ему соответствует.
Идея правового государства направлена на ограничение власти (силы) государства правом; на установление правления законов, а не людей; на обеспечение безопасности человека в его взаимодействиях с государством
Основные признаки правового государства:
1. Осуществление государственной власти в соответствии с принципом ее разделения на законодательную, исполнительную, судебную с целью не допустить сосредоточения всей полноты государственной власти в чьих-либо одних руках, исключить ее монополизацию, узурпацию одном лицом, органом, социальным слоем, что закономерно ведет к "ужасающему деспотизму" (Ш. Монтескье).
2. Наличие Конституционного Суда – гаранта стабильности конституционного строя – органа, обеспечивающего конституционную законность и верховенство Конституции, соответствие ей законов и иных актов законодательной и исполнительной власти.
3. Верховенство закона и права, что означает: ни один орган, кроме высшего представительного (законодательного), не вправе отменять или изменять принятый закон. Все иные нормативно-правовые акты (подзаконные) не должны противоречить закону. В случае же противоречия приоритет принадлежит закону. Сами законы, которые могут быть использованы в качестве формы легализации произвола (прямой противоположности права), должны соответствовать праву, принципам конституционного строя. Юрисдикцией Конституционного Суда действие неправового закона подлежит приостановлению, и он направляется в Парламент для пересмотра.
4. Связанность законом в равной мере как государства в лице его органов, должностных лиц, так и граждан, их объединений. Государство, издавшее закон, не может само его и нарушить, что противостоит возможным проявлениям произвола, своеволия, вседозволенности со стороны бюрократии всех уровней.
5. Взаимная ответственность государства и личности: личность ответственна перед государством, но и государство не свободно от ответственности перед личностью за неисполнение взятых на себя обязательств, за нарушение норм, предоставляющих личности права.
6. Реальность закрепленных в законодательстве основных прав человека, прав и свобод личности, что обеспечивается наличием соответствующего правового механизма их реализации, возможностью их защиты наиболее эффективным способом – в судебном порядке.
7. Реальность, действенность контроля и надзора за осуществлением законов, иных нормативно-правовых актов, следствием чего является доверие людей государственным структурам, обращение для разрешения сугубо юридических споров к ним, а не, например, в газеты, на радио и телевидение.
8. Правовая культура граждан – знание ими своих обязанностей и прав, умение ими пользоваться; уважительное отношение к праву, противостоящее "правовому нигилизму" (вера в право силы и неверие в силу права) (З підручника).