Розділ ІІ. Ринок цінних паперів

 

Тема 3. Цінні папери як фінансовий інструмент

 

1. Сутність цінних паперів та їх основні властивості.

2. Класифікація цінних паперів.

3.Характеристика ринку цінних паперів. Учасники й професіонали фондового ринку.

4. Регулювання діяльності на фондовому ринку.

5. Способи отримання доходу по цінних паперах.

 

1. Поняття цінних паперів, порядок їх випуску й обігу в Україні регламентуються Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього Закону “цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, і їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”.

Наведена трактовка цінних паперів акцентує увагу на трьох основних моментах:

1) безпосередніх суб’єктах операцій з цінними паперами, якими є особи, що випускають їх в обіг та власники цінних паперів;

2) характері відносин, що виникають між сторонами: відносини власності (права володіння) та боргові відносини (відносини позики);

3) цілях відносин – отриманні доходу або інших прав, що надають цінні папери.

Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, як застава для забезпечення майбутніх платежів та погашення кредитів. Цінні папери, з одного боку, є способом достатньо вигідно розмістити вільні кошти, а з іншого – джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових інвестиційних проектів підприємств, держави.

 

Цінні папери як фінансовий інструмент мають такі властивості:

-ринковість;

-прибутковість;

-ризикованість;

-ліквідність;

-стандартність.

Ринковість– це здатність цінних паперів купуватися і продаватися на ринку, виступати в якості самостійного платіжного засобу, а також бути об'єктом цивільних відносин (позики, спадкування, дарування і т.п.).

Прибутковість- властивість цінних паперів виступати як спосіб заощадження і нагромадження майна. Як будь-яке майно, цінні папери мають вартість:

а) номінальну - встановлюється емітентом;

б) балансову - є бухгалтерським відображенням забезпеченості цінних паперів капіталом емітента;

в) ринкову - вартість цінних паперів на ринку;

г) розрахункову - визначається за допомогою фінансових розрахунків.

Ризикованість - властивість цінних паперів заподіювати власникам грошові збитки через зменшення своєї прибутковості під впливом різних чинників.

Ліквідність - властивість цінних паперів швидко перетворюватися у грошові кошти без істотних втрат для власника.

Стандартність- по-перше, відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам, по-друге, ідентичність правових наслідків для суб'єктів ринку по операціях з цінними паперами окремих груп і видів.

 

2. Класифікація цінних паперів– це віднесення окремих цінних паперів до тієї або іншої групи відповідно до певних ознак. Класифікація цінних паперів може бути подана схемою 3.1.

Боргові цінні папери- це цінні папери, по яких емітент несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, і виплатити доход у вигляді відсотків (облігації, векселі, казначейські зобов'язання).

Інвестиційні цінні папери - засвідчують право на частку у власності підприємства, що випустило ці цінні папери. Надають їх власникам право на участь у керуванні справами емітента й одержання частини прибутку і частини майна у разі ліквідації (акції, інвестиційні сертифікати).

Державні цінні папери - це боргові зобов'язання держави у формі цінних паперів. Випускаються державою для реалізації наступних цілей: фінансування поточного бюджетного дефіциту, регулювання грошової маси в обігу, переоформлення раніше випущених цінних паперів, згладжування нерівномірності надходження податкових платежів, забезпечення комерційних банків ліквідними активами (облігації внутрішньої державної позики, казначейські зобов'язання, депозитні сертифікати НБУ, приватизаційні папери).

Муніципальні цінні папери - випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для реалізації місцевих програм (облігації внутрішніх місцевих позик).

 

Класифікаційна ознака Види цінних паперів

Форма надання капіталу і спосіб боргові

виплати доходу (економічна природа)

інвестиційні (пайові)

 

похідні

 

державні

Характер емітента

муніципальні

 

цінні папери підприємств

 

цінні папери фізичних осіб

 

 

цінні папери грошового ринку

Термін і місце функціонування

цінні папери ринку капіталів

 

фондові цінні папери

Призначення

комерційні цінні папери

 

 

іменні

Ознака передачі прав власності

на пред’явника

 

основні

Механізм випуску і обігу

похідні

 

 

Схема 3.1 – Класифікація цінних паперів

Цінні папери підприємств - емітентом є підприємства (акції, облігації, векселя). Метою випуску цього виду цінних паперів переважно є залучення додаткових фінансових ресурсів у господарський обіг.

Цінні папери фізичних осіб – емітуються фізичними особами (чеки).

Цінні папери грошового ринку - відносяться до сектора "коротких грошей" - усі цінні папери терміном обігу до 1 року (векселі, депозитні сертифікати, чеки).

Цінні папери ринку капіталів - складають сектор "довгих грошей" – цінні папери терміном обігу понад 1 рік (акції, середньо- і довгострокові облігації, казначейські зобов'язання, приватизаційні цінні папери).

Фондові цінні папери - обертаються на фондовій біржі (переважно акції).

Комерційні цінні папери - обслуговують товарообіг і комерційні угоди (чеки, комерційні векселі).

Іменні цінні папери - цінні папери, виписані на певне ім'я. Не підлягають вільній передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передатним записом), що засвідчує перехід прав по цінних паперах до іншої особи.

Цінні папери на пред'явника - права по цих цінних паперах належать тому, хто фактично їх пред'являє. При передачі не вимагають індосаменту, обертаються вільно.

Основні цінні папери - акції, облігації.

Похідні цінні папери - засвідчують право на операції з основними цінними паперами (варант, коносамент, опціон, ф’ючерс).

 

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

- акції;

- облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;

- облігації місцевих позик;

- облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання держави;

- ощадні сертифікати;

- інвестиційні сертифікати;

- векселі;

- приватизаційні папери.

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися у документарній та бездокументарній формах.

Документарна форма цінних паперів – сертифікат з відповідними реквізитами.

Бездокументарна форма – зберігання на електронних носіях облікового запису, що засвідчує права власності на цінні папери.

 

3. Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку, на якій здійснюються операції з цінними паперами.

Синонімом поняття "ринок цінних паперів" є поняття "фондовий ринок".

Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позиковий капітал, що знайшов своє вираження у формі цінних паперів.

Головною метою фондового ринку є створення умов для ефективного розміщення інвестицій.

Відповідно до “Концепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні” "ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, що сприяє обігу і раціональному розміщенню фінансових ресурсів".

Ринок цінних паперів можна умовно розділити на кілька секторів (табл.1).

 

Таблиця 3.1 – Сектори ринку цінних паперів

 

Критерії класифікації	Сектори ринку
1. Спосіб розміщення цінних паперів	- первинний фондовий ринок - вторинний ринок
2. Місце операцій з цінними паперами	- біржовий фондовий ринок - позабіржовий фондовий ринок
3. Економічна природа цінних паперів	- ринок боргових цінних паперів - ринок пайових цінних паперів - ринок похідних цінних паперів
4. Суб'єкти випуску цінних паперів	- ринок державних позик - ринок муніципальних позик - ринок цінних паперів підприємств і організацій
5. Термін обертання цінних паперів	- ринок цінних паперів з встановленим терміном обігу - ринок цінних паперів без встановленого терміну обігу

 

Первинний ринок цінних паперів – це ринок, що обслуговує випуск (первинну і повторні емісії) і первинне розміщення цінних паперів (перший продаж цінних паперів інвесторам). Первинний ринок сприяє росту капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування тому, що на ньому продаються і купуються нові, тільки що випущені в обіг цінні папери.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, де відбувається купівля-продаж раніше випущених в обіг цінних паперів.

Біржовий ринок цінних паперів представлений фондовою біржею. Фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона є основним елементом вторинного ринку цінних паперів.

Позабіржовий ринок цінних паперів – сфера обігу цінних паперів, які не допущені до котирування на фондовій біржі.

Для того, щоб фондовий ринок був ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував відповідні умови для інвестицій і надійний захист інтересів суб'єктів, його функціонування повинне базуватися на наступних основних принципах:

- прозорість - ринок повинен відповідати умовам відкритості інформації, що стосується умов випуску і обігу цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, стану попиту та пропозиції на цінні папери і т.п.;

- відкритість - на ринку не повинні існувати штучні бар'єри для входу і виходу;

- упорядкованість - означає наявність "правил гри" і контролю за їхнім дотриманням;

- конкурентність - забезпечення необхідної свободи діяльності суб'єктів фондового ринку, створення необхідних умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів і встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умови контролю дотримання правил сумлінної конкуренції учасниками фондового ринку.

На фондовому ринку діють наступні групи суб'єктів (схема 3.2).

Постачальники капіталу - суб'єкти, що мають тимчасово вільні кошти - домогосподарства, підприємства, інституціональні інвестори (комерційні банки, трасти, інвестиційні фонди, страхові компанії і т.п.).

Торговці цінними паперами - поєднують продавців і покупців.

Суб'єкти, що обслуговують ринок, - надають послуги по організаційно-технічному обслуговуванню операцій з цінними паперами (організація випуску і розміщення цінних паперів, надання різних консультацій, послуги по збереженню й обліку цінних паперів і т.п.).

Органи, що регулюють діяльність учасників, - здійснюють правове регулювання ринку цінних паперів.

 

 

Суб'єкти ринку цінних паперів

 

 

Суб'єкти, Органи,

Споживачі Постачальники Торговці які обслуговують які регулюють

ринок діяльність

учасників

 

Підприємства Домогосподарства

 

Підприємства

Органи влади

Інституціональні

інвестори

 

Схема 3.2 – Суб'єкти фондового ринку

 

Загальна структура ринку цінних паперів може бути подана наступною схемою (схема 3.3).

 

Уряд

 

Комісія з цінних паперів і фондового ринку

 

Ринок цінних

Емітенти паперів Інвестори

 

Фінансові

посередники

 

 

Схема 3.3 – Структура ринку цінних паперів

 

Усі суб’єкти, які діють на фондовому ринку, поділяються на дві категорії: “учасники ринку цінних паперів” і “професіонали ринку цінних паперів”.

До учасників ринку цінних паперів належать:

- емітенти цінних паперів – держава в особі уповноважених органів, юридичні, і у випадках, передбачених чинним законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають в обіг цінні папери і відповідають по зобов'язаннях, що випливають з умов їх випуску;

- інвестори – фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів, або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів;

- посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг по опосередкуванню діяльності на фондовому ринку емітентів і інвесторів;

- держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів і створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою забезпечення його ефективного функціонування.

Професіонали ринку цінних паперів - це особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів – підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску й обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" до них належать торговці цінними паперами, депозитарії, зберігачі цінних паперів, розрахунково-клірингові установи, реєстратори, інвестиційні компанії і фонди.

Діяльність торговців цінними паперами передбачає постачання цінних паперів за належну оплату новому власнику і здійснюється на підставі договорів доручення - комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу 3-м особам (дилерська діяльність).

Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності:

- діяльність по випуску цінних паперів;

- комісійну діяльність по цінних паперах (брокерська діяльність);

- комерційну діяльність (дилерська діяльність).

Допускаються також окремі види діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів, наприклад, консультаційна діяльність, керування активами інвестиційних фондів і т.п.

Депозитарій - це юридична особа, що здійснює діяльність по:

- наданню послуг щодо зберігання цінних паперів;

- відкриттю і веденню рахунків у цінних паперах;

- обслуговуванню операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами);

- обслуговуванню операцій емітента щодо випущеним їм цінних паперів.

Депозитарій може бути створений тільки у формі акціонерного товариства. Депозитарна діяльність повинна бути виключним видом діяльності товариства. Засновниками депозитарію можуть бути фондова біржа, а також учасники організаційно оформленого позабіржового ринку.

Законом України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" передбачене створення Національної депозитарної системи. Структура цієї системи передбачає два рівні: верхній - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за договорами по цінних паперах; нижній рівень - зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів.

Зберігач - це комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами.

Реєстратори– юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав отриманий у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Реєстр власників - це список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів, складений на певну дату.

Ведення реєстру передбачає облік і зберігання протягом визначеного терміну інформації про власників іменних цінних паперів, а також про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру.

Дозвіл на ведення реєстрів можуть одержати юридичні особи, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх Статутом.

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди поєднують у собі функції фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора, для якого операції з цінними паперами є основним джерелом доходу і основним видом діяльності. Вони створюються у формі акціонерних товариств.

Інвестиційні компанії виступають на ринку як торговці цінними паперами, що здійснюють діяльність по керуванню активами інвестиційних фондів, а також виступають інвестиційними керуючими і консультантами для інших інституціональних інвесторів. Діяльність по керуванню цінними паперами вони здійснюють від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору. Характерною рисою інвестиційної компанії є те, що вона може залучати кошти для спільного інвестування за допомогою емісії власних цінних паперів і їхнього розміщення.

Інвестиційні фонди - акумулюють кошти інвесторів і передають їх у керування інвестиційним керуючим.

Для здійснення кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів необхідно мати відповідний дозвіл.

 

4. Регулювання ринку цінних паперів можна умовно розділити на два види:

- державне регулювання;

- саморегулювання.

Державне регулювання ринку цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Основною метою державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фондового ринку шляхом впровадження необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

Державне регулювання фондового ринку включає:

1) законодавчі й нормативні акти;

2) органи державного управління, що прямо втручаються у діяльність суб'єктів ринку цінних паперів;

3) непряме втручання держави у фондовий ринок.

Основними законодавчими актами, що регулюють український ринок цінних паперів є: Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” (1991р.), Закон України “Про господарчі товариства” (1991р.), Закон України “Про банки і банківську діяльність” (1991р.), Закон України “Про приватизаційні папери” (1992р.), Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” (1993р.), “Положення про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії” (1994р.), “Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України” (1995р.), Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (1996р.), Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (1997р.).

Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто встановлення правил, обов'язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання – конкретні нормативні документи, що впорядковують окремі аспекти діяльності на фондовому ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності і т.п.).

Органи державного управління, що регулюють діяльність ринку. В усіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. Водночас, у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, що контролює дотримання законодавства по фондовому ринку. В Україні - це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Непряме втручання держави в ринок цінних паперів здійснюється через:

а) податкову політику, що впливає на ділову активність а, отже, на потребу у фінансових ресурсах;

б) регулювання грошової маси у обігу та обсягів кредитів;

в) зовнішньоекономічну політику – регулювання операцій з іноземною валютою, експортно-імпортних операцій і т.п.;

г) гарантії держави по позиках приватного сектору;

д) вихід держави на ринок позичкових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою і підприємствами-емітентами.

Саморегулювання ринку цінних паперів здійснюється організаціями суб'єктів фондового ринку, що встановлюють для своїх членів формальні правила і процедури.

Згідно з “Положенням про саморегулюючу організацію ринку цінних паперів” статус саморегулюючої організації можуть одержати громадські організації і об'єднання юридичних осіб – професійних учасників ринку цінних паперів, а також фондові біржі. Саморегулюючі організації не мають на меті одержання прибутку.

Основними ознаками організацій, саморегулюючих фондовий ринок, є:

- добровільність об'єднання;

- наявність різноманітних видів діяльності;

- захист інтересів членів організації;

- встановлення для своїх членів “правил гри” на ринку;

- виконання ряду регулюючих функцій, які недоцільно виконувати державі.

Саморегулювання фондового ринку України здійснюється фондовими біржами, Асоціацією учасників фондового ринку, Професійною асоціацією реєстраторів і депозитаріїв, Українською асоціацією інвестиційного бізнесу, Позабіржовою торговельною системою.