Одним із поширених способів визначення зобов'язань платників податків перед державною казною є визначення обсягу податку фіскальним органом. В демократичних державах такий спосіб є скоріше винятком із загального правила обчислення податкових зобов’язань і застосовується переважно у випадках, коли платник податків уникає оподаткування, або вдається до свідомого заниження об’єкта оподаткування та, як наслідок, недоплати податків. Так, для прикладу, в розділі III Податкового кодексу Данії зазначено, що у разі отримання податковою службою незаповненої декларації або при її відсутності, оцінка доходу та відповідні донарахування на дохід платника можуть бути проведені податковою службою.
Чинним законодавством про оподаткування в Україні обсяг податкових зобов'язань платників податків визначається контролюючим органом у випадках:
- неподання платниками податкових декларацій;
- виявлення документальними перевірками помилок в обчисленні об’єкта та суми податку;
- встановлення арифметичних або методологічних помилок попередніми (камеральними) перевірками податкової звітності;
- коли нарахування податку покладено безпосередньо на податковий орган нормами законодавства.
При визначенні обсягу отриманих платником доходів фіскальні органи нерідко вдаються до методів, які у фаховій літературі називають "непрямими методами". В такий спосіб переважно відстежують доходи, які не знаходять відображення в офіційній звітності та не оподатковуються.