Крім заборгованості, пов’язаної з придбанням (або продажем) товарів (робіт, послуг) у господарському житті платника податків існує заборгованість по несплачених або надміру сплачених податкових платежах. Інакше такий вид заборгованості називають бюджетною заборгованістю господарюючого суб’єкта. Заборгованість відображається платником податків в балансі підприємства, як дебіторська або кредиторська заборгованість.
Введення терміну давності звільнення платника податків від податкового зобов’язання стягнення податкового боргу та повернення надміру сплачених податкових платежів є крок до встановлення цивілізованих податкових відносин. До введення в дію Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суми податкових платежів стягувалися незалежно від строків давності. Це надавало можливість податковим органам під час проведення документальних перевірок здійснювати перевірку діяльності суб’єкта господарювання, за будь-який період, на предмет виявлення недоплати до бюджетів і державних цільових фондів податків та зборів.
Поряд з безстроковим боргом платників було передбачено обмежений термін повернення неправильно сплачених податкових і неподаткових платежів, який становив не більше одного року з дати виявлення неправильної сплати. Такий порядок втратив чинність з 1 квітня 2001 року. Сьогодні встановлено єдиний строк давності, як щодо самостійного визначення сум податкових зобов’язань податковим органом і стягнення податкового боргу, так і щодо повернення помилково або надміру сплачених сум податків і зборів, який з 1 квітня 2001 року становить 1095 календарних днів.
Встановлений строк давності поширюється на всі категорії платників податків, як юридичних так і фізичних осіб – суб’єктів господарювання та громадян.
На законодавчому рівні визначено механізм застосування строків давності, які поділено на наступні три групи:
- строк давності при визначенні податкових зобов’язань органами податкової служби;
- строк давності при стягненні податкового боргу;
- строк давності при поверненні надміру сплачених сум податків і зборів.
При цьому, кожна така група має свої відмінні особливості застосування строків давності.
Податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Це означає, що податковий орган не має права самостійно розраховувати суму податкових зобов’язань (вимагаючи пеню та штрафні санкції) при проведенні документальних перевірок зі строком давності три і більше років. Платники податків в такому випадку не несуть відповідальності за недоплати, які існували три і більше років тому, оскільки, щодо таких недоплат закінчився термін давності. В такому випадку суб’єкт господарювання вважається вільним від сплати податкового зобов’язання, а також застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Відлік терміну давності здійснюється починаючи з наступного дня після закінчення граничних термінів подання податкового розрахунку, а у разі несвоєчасного її подання – з дня, наступного за днем фактичного подання. Податкове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення податку може бути розпочате без дотримання строку давності, у разі коли:
а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Відлік строку давності при нарахуванні сум податків органами податкової служби зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.
Документальним підтвердженням перебування податкоплатника за межами України є закордонний паспорт особи з візами та відповідними відмітками органів охорони державного кордону, а також письмова відповідь Державного комітету у справах охорони державного кордону України або Консульського Управління Міністерства закордонних справ України на запит податкового органу.