Історична закономірності розвитку платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима як із внутрішніх, так і з міжнародних розрахунків.
Стан міжнародних розрахунків залежить від таких факторів:
1) економіко-політичних відносин між країнами;
2) ділового валютного законодавства;
3) міжнародних торгових правил і звичаїв;
4) банківської політики;
5) умов зовнішньоторгових контрактів та кредитних угод.
Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, котрі здійснюють обіг між державами.
Суб’єктами цих розрахунків виступають організації та громадяни, банківські розрахунки яких перебувають на території різних країн.
Вказані особливостей зумовлюють специфіку форм і організації здійснення валютних операцій, виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Міжнародні розрахунки класифікують найчастіше за двома ознаками:
· строками платежу;
· порядком документообороту.
За строками платежу виділяються:
· негайні платіжні – “сконто”;
· платежі в кредит – “інстолмент”.
За порядком документообороту основними є
· інкасо
· акредитив.
Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами та платежі по відкритих рахунках.
Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п’яти-десяти днів то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку з ціни у розмірі близько 3%-5%. Ця знижка називається “сконто” – звідси і назва форми платежу.
Термін “готівковий” який іноді вживається щодо виду платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює, що ці розрахунки здійснюються в період від моменту готовності товарів, що експортуються до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру (не більше 10 днів).
Під поняттям “інстолмент” у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відповідно відстрочки платежу чи запису на кореспондентському рахунку.