Механізм виконання валютних платежів у міжнародних розрахунках

 

Від вибору умов виконання і форм розрахунків залежить швидкість і гарантія одержання платежу сума імовірних втрат, пов’язаних із складністю проведення валютних платежів при виконанні контрактів.

Головна мета міжнародної торгівлі полягає в наступному: експортер повинен отримати оплату у відповідності із сумою, яка вказана в рахунку, а імпортер повинен отримати замовлені товари.

 

 

 

Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі

Дана схема показує, що для виконання умов валютних платежів у міжнародних розрахунках необхідно зробити такі обов‘язкові кроки.

Крок 1. Імпортер та експортер повинні укласти контракт, в якому фіксуються певні умови щодо виду товарів, необхідну кількість і якість, ціну, метод і час перевезення , спосіб пакування тощо.

Крок 2. Імпортер повинен звернутися до свого комерційного банку для відкриття акредитиву на користь експортера. Або експортер до свого банку щодо прийняття до виконання інкасової операції. Після перевірки заяв та кредитного стану своїх клієнтів КБ відкриває акредитив і відсилає його експортеру або приймає до виконання інкасову операцію від експортера.

Крок 3. Після отримання акредитива від свого банку експортер може бути упевнен, що усі платежі будуть здійснені у відповідності з угодою.

Щодо інкасо – імпортер акцептує термінові трати і передає їх банку експортера проти товаросупроводжуючих документів.

Крок 4. Якщо всі документи правильні, то банк імпортера може надавати кредит банку експортера. Якщо використовуються термінові переказні векселі, то банк імпортера приймає їх та надає гарантії оплати в певний строк. Це називається “банківський акцепт”, який може бути проданий інвестору на фінансовому ринку.

Крок 5. Банк – імпортера направляє імпортеру усі необхідні документи у відповідності із умовами, які обговорені в акредитиві, а також дебетове авізо (тобто знімає з рахунку імпортера всю необхідну суму плюс комісійну винагороду). Щодо документального інкасо, то банк імпортера викупає тратти при настанні строку оплати.

Крок 6. В залежності від укладеної угоди, згідно з умовами ІНКОТЕРМС виконуються певні страхові та митні дії.

Кількість ВКВ у міжнародних контрактах обмежена (долар, фунт стерлінгів, марки, єни). Більшість угод здійснюється у дол. США ≈ 60 % усіх розрахунків, марках ФРН ≈ 15 %, фунтах стерлінгів ≈ 17,5 %.

Якщо провести класифікацію умов платежу в залежності від інтересів експортера-імпортера, то можливо побудувати таку таблицю.

Умови платежу	Інтереси	Функції банків
1. Передоплата (авансування угоди)	Експортера     Імпортера	1.1. Простий платіж за допомогою переказу (по системі СВІФТ) або чека. 1.2. Фінансування імпорту банком імпортера 1.3. Гарантія банка експортера
2. Документальний акредитив	2.1. Відкриття акредитиву та авізування / підтвердження 2.2. Платіж або акцептування 2.3. Негоціювання документів
3. Документальне інкасо	3.1. Проведення документального інкасо 3.2. Авансування документів банком експортера
4. Документальне інкасо	4.1. Проведення документального інкасо 4.2. Дисконтування акцепту банком експортера 4.3. Інкасо векселя 4.4. Авалювання банком імпортера
5. Платіж проти відкритого (простого) рахунку після отримання товару.	5.1. Простий платіж за допомогою переказу (по системі СВІФТ) або чека 5.2. Фінансування експорту банком експортера 5.3. Гарантія банка імпортера
6. Відкритий строк платежу	6.1. Простий платіж 6.2. Фінансування експорту банками експортера 6.3. Гарантія банка імпортера

 

У міжнародній практиці питома вага розрахунків у формі авансу становлять 10-33 % загальної суми контрактів. Крім того, зазвичай заведено сплачувати авансом ряд товарів: дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброю тощо. Згода імпортера на ці умови розрахунків пов’язана або з його зацікавленістю в поставці товару, або з тиском експортера.

Для експортера після передоплати (або авансованих платежів) розрахунки у формі акредитивує найбільш вигідним, тому це – єдина форма розрахунків, яка містить зобов’язання банку провести платіж (не враховуючи гарантійних операцій банків). Відмітимо, що для експортера безвідкличний акредитив має низьку переваг порівняно з інкасовою формою розрахунків:

· надійність розрахунків і гарантія своєчасності оплати товарів, тому що її здійснює банк;

· швидкість одержання платежу, якщо банк пропонує виплату негайно після відвантаження товару під надані товаророзпорядчі документи;

· одержання дозволу імпортером на переведення валюти в країну експортера при виставленні акредитива в іноземній валюті.

Розрахунки за відкритим рахунком найвигідніші для імпортера, тому що рух товарів випереджає рух грошей. В той час розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне тому, що він здійснює платіж під товаророзпорядчі документи, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту.

Водночас інкасова форма розрахунків має суттєві недоліки для експортера:

· високий ризик, який пов’язаний з можливою відмовою імпортера від платежу в разі погіршення кон’юнктури ринку або фінансового стану імпортера;

· існує значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаження товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу.

Відкритий ринок використовується при розрахунках між фірмами, які пов’язані традиційними торговими відносинами. Ці розрахунки застосовуються при регулярних поставках, коли довіра підкріпляється тривалими діловими відносинами, а покупець – солідна фірма. Розрахунки при цьому відірвані від товарних поставок і пов’язані з комерційним кредитом, причому звичайно експортер однобічно кредитує імпортера.

Для експортера ця форма розрахунків найменш вигідна, оскільки вона не є надійною гарантією своєчасного платежу, уповільнює оборотність його капіталу, інколи викликає необхідність вдавання до банківського кредиту.