Страхування зовнішньоекономічного ризику – це комплекс видів страхування, які забезпечують захист інтересів вітчизняних та зарубіжних учасників тих чи інших форм міжнародної співпраці. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, транспортних засобів, які їх перевозять (судна, літаки, автомашини і т.д.), і будівельно-монтажного ризику, експортних кредитів, міжнародних торгово-промислових та інших виставок, котрі створюються спільно з іноземними фірмами підприємств, майна діючих на нашій території іноземних компаній (філій) і працюючих в нашій країні різних іноземних представництв, страхування цивільної відповідальності українських та співробітництва й інші види страхування.
З метою зменшення можливих валютних втрат через різні коливання курсів валют та їх інфляційне знецінювання експортери багатьох країн застосовують так званий метод хеджування, тобто метод укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару на “термін” за фіксованою ціною.
Існує велика кількість видів ризиків, в залежності від різних його ознак, але найбільш вагомою ознакою, на думку багатьох економістів, є класифікація ризиків за сферою Їх походження. За цією ознакою розглядають такі основні види ризиків - соціально-політичні, адміністративно-законодавчі, виробничі, комерційні, фінансові, природо-екологічні та демографічні
Під фінансовими ризиками підприємства розуміють вірогідність виникнення небажаних фінансових наслідків в формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності. На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні:
Ризик зниження фінансової стійкості - це ризик, пов'язаний з нераціональною структурою капіталу іноземного партнера, що викликано незбалансованістю позитивного та від'ємного грошових потоків іноземного підприємства за обсягами. В складі фінансових ризиків за ступенем небезпечності цей ризик відіграє найбільшу роль.
Ризик неплатоспроможності - ризик зниження рівня ліквідності оборотних активів іноземного партнера, що викликано незбалансованістю його позитивних та від'ємних грошових потоків у часі.
Інвестиційний ризик - ризик, який виникає у випадку, коли наше підприємство вкладає власні кошти в іноземні проекти або підприємства метою отримання додаткового прибутку. Цей ризик характеризується можливістю виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності, В залежності від видів цієї діяльності розрізняють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування та ризик фінансового інвестування.
Інфляційний ризик - ризик, який характеризується обезціненням реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення зовнішньоекономічних фінансових операцій в умовах інфляції.
Відсотковий ризик - ризик, який виникає в наслідок непередбаченої зміни відсоткової ставки на фінансовому ринку.
Валютний ризик - це ризик, який проявляється в недоотриманні підприємством планових прибутків в наслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях. Так, здійснюючи імпорт сировини або матеріалів, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження же курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.
Депозитний ризик - ризик, що пов'язан з можливістю неповернення депозитних вкладів іноземними банками. Даний ризик зустрічається досить рідко і виникає в наслідок неправильної оцінки та невдалим вибором іноземного комерційного банку для здійснення валютних депозитних операцій.
Кредитний ризик - ризик, що має місто в зовнішньоекономічній діяльності підприємства при наданні їм товарного або споживчого кредиту іноземним покупцем. Формою його виявлення є ризик неплатежу або несвоєчасного розрахунку за відправлену в кредит готову продукцію.
Податковий ризик – це ризик, який має ряд виявлень: можливість введення нових видів податків, збільшення рівня податкових ставок існуючих податків та зборів, зміни строків та умов здійснення окремих податків, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання як в нашій країні і в іноземній.
Криміногенний ризик – ризик, що може проявитися в формі об’яви іноземними партнерами фіктивного банкрутства, підробки документів, що забезпечують незаконне привласнення грошових та інших активів підприємства, розкрадання тощо.
Структурний ризик – ризик, що генерується неефективним фінансуванням поточних витрат іноземним партнером, що приводить до збільшення питомої ваги витрат в загальній їх сумі.
Зобов’язання фірм-учасниць не завжди достатньо надійні. Тому поряд з прискоренням розрахунків, що зменшує ризик валютних втрат, необхідним елементом валютно-фінансових умов контракту є точне визначення фінансових гарантій по комерційному (фірмовому) кредиту.
Надійною формою страхування кредитних валютних ризиків вважаються гарантійні листи першокласних банків. Вони видаються на користь експортера або його банку.
Гарантійний лист включає:
· точне найменування банку-гаранта, експортера і імпортера;
· указується сума гарантії, яка звичайно включає проценти по комерційному кредиту, термін дії і предмет гарантії.
· дається визначення гарантійного випадку
· терміну початку відповідальності банка-гаранта
· чітко формулюється обов’язок банку-гаранта забезпечити платіж при будь-якому порушені термінів виконання платежів з боку покупця.
Достатньо надійною гарантією повного і своєчасного погашення заборгованості по кредиту є резервний акредитив. Він являє собою обов’язок банку-емітенту перед бенефіціантом (експортером або банком експортера) здійснити платіж в межах визначеної суми у випадку нездійснення наказодателем (імпортером) своїх обов’язків по основному контракту проти пред’явлення бенефіціантом документів (заяви о нездійсненні розрахунків із доданими несплаченими тратами).
Резервний акредитив має визначені переваги перед банківською гарантією. Воно складається з того, що резервні акредитиви регулюються у відповідності із міжнародними правовими нормами.
Розповсюдженою і легко реалізованою формою гарантії кредитних розрахунків виступає банківський аваль – підпис повноваженого представника банку на векселі, яка свідчить про вексельне поручительство. Ставиться цей підпис на лицевому боці векселя. Регулюються банківський авалі у відповідності з Единообразним вексельним законом (Женева, 1930р.).
Контрактом може бути передбачена і така форма гарантії, як банківський акцепт. Акцепт трат першокласним банком означає, що усі платіжні обов’язки по відношенню до кредитора переносяться із фірми-боржника на банк. Ця форма використовується кредитором головним чином для дострокового обліку векселя-трати (одержання платежу).
3. Форми і засоби здійснення транспортних операцій у ЗЕД
В процесі ЗЕД учасники транспортного процесу вступають в складні відносини, механізм яких складається під впливом політичних і економічних факторів, комерційних і правових міжнародних і національних норм, звичаїв.
Міжнародні перевезення вантажів забезпечуються транспортом загального використання – морським, річковим, залізничним, автомобільним, повітряним та трубопровідним.
Товари, що транспортуються можуть бути у різних формах. Розрізняють у міжнародних перевезеннях:
· масові вантажі, які транспортуються насипом, наливом або навалом;
· генеральні вантажі – поштучно, розпаковано в контейнерах, або ліхтерах.
Транспортні операції плануються та враховуються при укладанні контракту ЗЕД:
· необхідно провести маркетинг ринків транспортних послуг (вартість, тип транспорту, умови сервісного обслуговування);
· визначити та конкретизувати транспортні умова (згідно ІНКОТЕРМС);
· розрахувати транспортні витрати, які необхідно передбачити в контрактній ціні.
Якщо вантаж транспортується водним транспортом, то предметом договору є судно. Оформлюється договір перевезення документом під назвою чартер. Договір морського перевезення по чартерам регламентовано міжнародними нормами. За чартером фрахтують судна, працюючи між різними портами світу в залежності від формами вантажу: наявності масових (навалочних, насипних і наливних) вантажів і розміру фрахтових ставок.
Існують різні форми чартерів, які діляться на 12 груп.
Другий вид договору перевезення виступає як бронювання морських або річкових суден і оформлення документом, який називається коносамент. Договір перевезення по коносаментам застосовується головним чином при генеральних (тарно-штучних) вантажів.
Коносамент виконує три функції:
· документу - договору;
· розписки капітана про прийняття вантажу;
· товаророзпорядчого документу, що надає право отримати вантаж тому, на кого він виписано.
Коносамент має три види:
· іменний (на отримувача вантажу);
· на пред’явника;
· ордерний (видав “наказу відправителя” або “наказу отримувача”).
Залізничні перевезення здійснюються на основі багатосторонніх угод, які укладаються відповідними міністерствами держав-учасниць угод.
Умови міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом регламентуються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, який підписано в 1956 році.
Договір перевезення оформляється товарно-транспортною накладною в 4-х екземплярах.
На повітряному транспорті зовнішньоторгові вантажі приймаються до перевезення за кордон на основі договору перевезення та дозволу на вивіз. Для відправки вантажу необхідно здійснити попереднє бронювання літаків.
Документом, який засвідчує укладення договору, є вантажна накладна міжнародного зразка. Вона оформлюється згідно Конвенції про уніфікацію де яких правил, які відносяться до міжнародних авіаперевезень. Ця конвенція підписана у Варшаві 1929р. і отримала назву “Варшавської конвенції”.
Правила транспортного страхування вантажів міжнародних перевезень передбачає три види умов страхування:
1) із відповідальністю за усі ризики;
2) із відповідальністю за часткову аварію, збитки компенсуються за визначені випадки;
3) без відповідальності за ушкодження, крім випадків загибелі.
Договір страхування вантажу вважається укладеним з моменту, коли страхова компанія видає за своїм підписом документ – страховий поліс, а страхуватель сплатить страхову суму.