Антиінфляційна політика - це комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на подолання інфляції.
Види антиінфляційних заходів:
1. Політика доходів (фіскальні заходи).
2 . Концепція пропозиції (структурні зрушення).
3. Монетарні заходи.
4. Грошові реформи.
Дефляційна політика (політика доходів) - вилучення з обороту частини грошової маси з метою запобігання зростанню кількості грошей в обігу і скорочення темпів інфляції. Реалізація таких заходів здійснюється через грошово-кредитний і податковий механізми:
- зниження державних витрат; підвищення процентної ставки за кредит (дорожчання грошей);
- посилення податкового пресу;
- обмеження грошової маси в обігу (наприклад, через продаж державних цінних паперів на фінансовому ринку); заморожування рівня заробітної плати та рівня цін тощо.
Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання і навіть кризові явища.
Політика структурних зрушень (концепція пропозиції):
- податкове стимулювання виробників, галузей економіки;
- державні вкладення у розвиток певних напрямів і видів виробництва.
Монетарна політика:
- заходи щодо зміцнення національної грошової одиниці. Ревальвація - офіційне підвищення золотого вмісту національної валюти або фактичне підвищення її валютного курсу стовно міжнародних валютних грошових одиниць. Ревальвація, як правило, вигідна імпортерам, які купують дешевше іноземну валюту для оплати товарів та не вигідна експортерам, оскільки ціни на їхні товари, виражені у валютах інших країн, підвищуються, що ускладнює продаж товарів, а за умови збереження їх інвалютної ціни виручка в національній валюті знижується;
- лібералізація валютного ринку, наприклад, через скасування обмежень щодо обов'язкового продажу валютної виручки тощо.