Валютне регулювання — це система взаємозв'язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.
Державне валютне регулювання─ сукупність форм та заходів, які запроваджують уповноважені державні органи на національному та міжнародному рівнях для досягнення цілей валютної політики.
Рівні валютного регулювання:
- національний;
- міжнародний.
Типи валютного регулювання:
- ринкове;
- державне.
Методи валютного регулювання:
- адміністративні;
- економічні.
Форми державного валютного регулювання:
1) Прямої дії:
- корекція облікових ставок НБУ (дисконтна політика);
- валютна інтервенція;
- валютні обмеження;
- регулювання режиму валютного курсу.
2) Непрямої дії:
- управління валютними резервами;
- регулювання валютного балансу.
Ринкове валютне регулювання (див. «Типи валютного регулювання») спрямоване на:
- девальвацію національної грошової одиниці ─ дії, спрямовані на зниження обмінних курсів валют країни;
- ревальвацію національної грошової одиниці ─ дії, спрямовані на підвищення курсу національної валюти країни.
Стимулюється імпорт, гальмується експорт і стримується інфляція.
Форми валютного регулювання:
1. Дисконтна політика ─ змінювання облікової ставки Центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів.
Підвищення облікової ставки Центральним банком стимулює приплив іноземного капіталу з країн, де рівень облікової ставки нижчий, що створює додатковий попит на національну валюту і стимулює підвищення курсу національної валюти.
Зменшення облікової ставки Центральним банком обумовлює відплив іноземного капіталу в країни з вищими ставками, що приводить до зростання попиту на іноземну валюту і зменшення курсу національної валюти.
2. Валютні інтервенції ─ пряме втручання Центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.
3. Валютні обмеження ─ система урядових заходів, спрямо-ваних на жорстке контролювання усіх операцій з іноземною валю-тою і концентрацію валютних резервів у розпорядженні держави.
Причина запровадження валютних обмежень ─ хронічна нестача іноземної валюти.
Форми валютних обмежень:
- валютна блокада ─ заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні;
- валютні кліринги ─ спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між кількома країнами. Розрахунки між контрагентами здійснюються у національній валюті. Це виключає необхідність використання інвалюти, золота, бо кліринг передбачає взаємне узгодження платежів та надходжень;
-множинність валютних курсів ─ використання різних курсів для різних товарів, які експортують або імпортують. При торгівлі з країнами на сприятливих умовах це фактично означає субсидування, яке здійснюється через встановлення сприятливих валютних курсів та видачу експортерам дозволу не здавати певну частину валютної виручки.