1) Консолідація (акумуляція) заощаджень індивідуальних інвесторів у єдиний фонд і наступне диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти.Необхідна диверсифікація забезпечується шляхом об'єднання вільних коштів різних інвесторів для купівлі різноманітних ринкових активів, у результаті чого окремий інвестор отримує відповідну частку кожного з цих набутих ринкових активів. Для багатьох індивідуальних інвесторів (непрофесійних учасників ринку) користування послугами фінансових посередників є переважною формою участі в масштабних фінансових проектах і можливістю отримати дохід від подібних вкладень.
2) Забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління довіреними і набутими активами.Можливості індивідуальних інвесторів використати капітал як самозростаючу вартість, є набагато меншими, ніж можливості фінансових посередників. При цьому ліквідність і ризики вкладень також відрізняються. У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують ліквідність вкладень, регулюють інтереси інвесторів і компаній, що діють на відкритому ринку.
3) Забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозиції та попиту на фінансові ресурси.Фінансові посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на ринках.
4) Перерозподіл і зниження фінансових ризиків.Професійні фінансові посередники під час купівлі чи продажу фінансових активів власне торгують ризиками, перерозподіляючи його між консервативними і агресивними учасниками ринку (між менш схильними і більш схильними до ризику економічними суб'єктами).
В цілому названі функції фінансових посередників зводяться до трансформації надлишкових і часто малорухомих фінансових ресурсів у інвестиційний капітал, попит на який практично завжди переважає над пропозицією. При цьому інформаційна обізнаність посередників є своєрідним нематеріальним активом. Звернення клієнтів до інституційних посередників означає делегування їм інвестиційних рішень.
Фінансові посередники, з одного боку, сприяють вирішенню проблем макроекономічного характеру, а з іншого боку, вирішують завдання щодо власного розвитку і функціонування (питання мікрорівня).