1) Проблеми макрорівня:
- перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції;
- здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;
- розширення можливостей додаткового фінансування реального сектора;
- збільшення надходжень інвестицій і кредитів для розвитку економіки;
- виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інструментів;
- управління рухом, структурою інвестицій, і як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.
2) Проблеми мікрорівня:
- зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капіталу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;
- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;
- стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).
Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:
- по-перше, обов'язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління активами,
- по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах роботи, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.
У зв'язку з цим виокремлюють такі позиції фінансових посередників:
- активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;
- пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.