Існують такі види банківських послуг:
1) Розрахунково-касові: відкриття та ведення рахунків у національній та іноземній валютах; розрахункове обслуговування клієнтів; послуги електронних розрахунків; касове виконання державного бюджету.
2) Кредитні: міжбанківське кредитування; кредитування під заставу; іпотечне кредитування; довгострокове кредитування; споживче кредитування; факторингові послуги; лізингові послуги.
3) Інвестиційні: прямі інвестиції комерційних банків; портфельні інвестиції; створення промислово-фінансових груп.
4) Операції з цінними паперами: емісія власних цінних паперів; випуск власних платіжних документів (чеки, векселі); операції з короткостроковими цінними паперами (облік векселів); спекулятивні операції з цінними паперами; інвестиційні операції з цінними паперами; посередницькі послуги на ринку цінних паперів (депозитарні, трастові тощо).
5) Посередництво на фінансових ринках: видавання доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб; купівля-продаж дорогоцінних металів та виробів із них; довірчі операції.
6) Операції на валютному ринку: купівля-продаж іноземної валюти; операції страхування (хеджування) фінансових ризиків з використанням валютних інструментів.
7) Обслуговування зовнішньоекономічної діяльності: виконання всіх видів банківських послуг (розрахунково-касових, кредитних, посередницьких) для підприємств, що спеціалізуються на зовнішньоекономічній діяльності.
Для прикладу, розглянемо і дамо детальну характеристику такій банківській послузі як «Іпотечне житлове кредитування».
Банківська послуга «Іпотечне житлове кредитування»
Економічні та соціальні функції іпотечного ринку:
- мультиплікаційний ефект розвитку іпотечного ринку;
- макроекономічна стабілізація (стимулювання сукупного внутрішнього попиту);
- розв'язання соціальних проблем;
- розвиток фінансової системи країни (зокрема, фінансових ринків);
- демократизація суспільства (поряд зі свободою слова, свободою зібрань, незалежними засобами масової інформації тощо ─ свобода пересування, свобода вибору місця та країни проживання).
Існують такі види іпотечного ринку: первинний і вторинний. Первинний іпотечний ринок ─ країни Західної Європи. Первинний і вторинний іпотечний ринок ─ США та Канада.
Організація первинного іпотечного ринку передбачає:
- внесення клієнтом до кредитної установи початкового внеску (15-30 % вартості кредиту) та отримання довгострокового кредиту під заставу купленого за кредитні кошти житла;
- систему будівельних заощаджень, яка пов'язана з функціонуванням різноманітних будівельних та будівельно-ощадних кас і товариств. За цією схемою створюються як відкриті, так і закриті товариства, які функціонують за принципом каси взаємодопомоги, їхні члени протягом 4-6 років поступово нагромаджують певну суму коштів (30-40 % від вартості кредиту), а потім отримують від товариства іпотечний кредит під заставу купленого за кредитні кошти житла.
Особливістю первинного іпотечного ринку є те, що кошти з фінансових ринків або не залучають до фінансування іпотечних кредитів, або залучають лише частково.
Організація вторинного іпотечного ринку передбачає сек'юритизацію іпотечних кредитів (перетворення їх у боргові цінні папери-«заставні») і рефінансування завдяки цьому іпотечних кредитів із залученням коштів фінансових установ, які працюють на фінансових ринках країни.
Вторинні ринки іпотечного житлового кредитування функціонують у США, Канаді, деяких країнах Латинської Америки, Африки та Азії.
Фінансові ресурси житлового іпотечного кредитування
1) Заощадження населення у різноманітних їх формах: заощадження в банках, контрактні будівельні заощадження в небанківських фінансово-кредитних установах (будівельні каси, ощадно-позичкові каси, ощадно-позичкові асоціації тощо), заощадження населення, які акумулюються у пенсійних фондах, страхових компаніях, кредитних спілках, фондах спільного інвестування.
2) Кошти суб'єктів підприємницької діяльності, залучені завдяки купівлі суб'єктами підприємницької діяльності іпотечних цінних паперів у фінансових установ і подальшому спрямуванню отриманих грошей на рефінансування іпотечних кредитів.
3) Ресурси, залучені з фінансових ринків через систему рефінансування іпотечних кредитів, яка передбачає:
а) надання іпотечних житлових кредитів комерційними банками;
б) випуск заставних (заставна ─ різновид боргового зобов'язання. Право претензій на власність, яке виникає внаслідок застави під кредит або виплати боргу і втрачає свою силу після виплати цього кредиту або погашення боргу);
в) скуповування заставних операторами вторинного іпотечного ринку ;
г) формування пулів іпотек за стандартними ознаками;
д) випуск іпотечних облігацій операторами вторинного ринку, забезпечених пулами іпотек;
є) продавання іпотечних облігацій пенсійним фондам, інвестиційним фондам і компаніям, страховим компаніям;
ж) рефінансування іпотечних кредитів (залучені кошти спрямовують на придбання нових іпотечних заставних на первинному ринку).
4) Ресурси державного та місцевих бюджетів:
- державні житлові програми, які кредитуються з бюджету під заставу житла;
- надання державної премії учасникам будівельних товариств, ощадно-будівельних кас та асоціацій. Розмір цієї премії, як правило, становить 30 % річного внеску учасника такої каси до її фонду. Це дозволяє зацікавити учасників таких кас і товариств у нагромадженні ресурсів не тільки з метою будівництва власного житла, але й з метою вигідного капіталовкладення. Німецький досвід свідчить, що одна марка, виплачена учаснику будівельної каси у вигляді державної премії забезпечує приріст інвестицій будівельних товариств у житлове будівництво в розмірі понад 20 марок;
- державні субсидії для сплати процентів чи першого внеску за іпотечними кредитами;
- державне страхування іпотечних кредитів та державне страхування облігацій, які випускають оператори вторинного іпотечного ринку;
- податкове стимулювання тощо.