Побудова ареалів вилужених елементів у ґрунтових водах здійснюється за результатами виміру вмісту речовин у воді і порівняння їх з фоновими.
Методи визначення абсолютного вмісту елементів у конкретних видах рослин або типах рослинності, живих організмах у цей час розроблені слабко, і застосування їх у практиці інженерно-екологічних досліджень викликає значні утруднення. Проте є публікації, що дають подання про поширеність і вміст окремих елементів в «живій речовині». Ці дані можуть бути основою для оцінки впливу виробництва на природне середовище по компонентах біоценозу.
Оцінити силу впливу можна шляхом знаходження різниці (відхилення) між дійсним і фоновим значеннями концентрацій у компонентах біогеоценозу.
Необхідно відмітити, що особливий інтерес являє не сам вміст забруднюючих речовин, а внесок у цю величину конкретного технологічного процесу.
Поширення забруднюючих речовин у природному середовищі, підкоряючись законам міграції, має свою специфіку, обумовлену тим, що визначальним фактором міграції є інтенсивність виділення забруднюючих речовин у результаті технологічних процесів.
З урахуванням здатності природних компонентів до розсіювання і розбавлення, нагромадженню або трансформації забруднюючі речовини по-різному концентруються в природному середовищі.
Тому саме усередині зони впливу концентрація речовин часто значно перевищують кларкові (фонові).
Отже, природне середовище зазнає сильного впливу від виробництва. Таку форму функціонування прийнято називати дією.
ДІЯ.
Процес обміну речовиною, енергією або інформацією із природними компонентами, що викликає їх зміну (порушення або забруднення) розуміється як дія виробництва на природне середовище.
При цьому кількісні і якісні характеристики даних форм перевищують гранично допустимі значення для даного компоненту.
У результаті природний компонент не може відновитися самостійно, і потрібне проведення відповідних природоохоронних заходів.
Дію виробництва на природне середовище доцільно характеризувати показниками, які дозволяють порівнювати технологічні параметри різних підприємств, робити екологічну експертизу технічних рішень, визначати необхідний ступінь екологічної ефективності природоохоронних заходів.
Такими показниками є:
інтенсивність дії (I);
ступінь дії(М);
небезпека дії (]).
Інтенсивність дії характеризується кількістю речовин, що надходять у природне середовище (13) в одиницю часу (г/с, кг/г, т/рік), а також площею порушення або кількістю порушених в одиницю часу природних компонентів Ін (м2/с, га/рік, од./рік).
За цими показниками нормуються викиди підприємства в повітряний і водний басейни, площі порушення, рекультивації земель і інші природоохоронні показники.
Ступінь дії по величині відповідає відношенню кількісних показників, що характеризують забруднення або порушення, до загальної кількості речовин, що виділилися з технологічного процесу, або до загальної площі порушуваного компоненту.
Ступінь впливу виміряється у відсотках і використається при розробці оптимальних показників ефективності роботи очисних і пилогазовловлювальних споруд і експлуатації відпрацьованих земель і т.д.
Показники небезпеки дії на природне середовище jз і jн характеризують відхилення концентрації забруднюючих речовин Сі в природних компонентах від нормативних значень ГДК, а також відхилення площі або кількості порушень (Sп) від нормативних показників (Sнп):
|
|
>
|
|
>
якщо Jзі та Jні<1, то небезпеки впливу немає, якщо Jзі та Jні ≥1, то небезпека існує.
Показники небезпеки забруднення або порушення природного середовища визначаються в кожних конкретних умовах з урахуванням суммації, розсіювання, розведення й інших факторів по спеціальних методиках. Вони є основою для розрахунку економічного збитку, що наноситься природному середовищу діяльністю підприємства, і гранично допустимого ступеню (ГДСД) і інтенсивності (ГДІД) дії.
Гранично допустима інтенсивність дії — плановий показник охорони природного середовища, що повинен дотримуватися підприємством в умовах безпеки впливу при існуючих нормативах стану природного середовища.
Як правило, досягнення ГДІД відбувається поетапно, шляхом проведення інженерних, екологічних або організаційних заходів, кожне з яких має відповідну ефективність зниження інтенсивності дії (ЕЗІД).
При цьому ступінь дії повинен зменшуватися. Екологічна ефективність природоохоронних заходів визначається в абсолютних показниках як різниця між ГДІД і інтенсивністю дії у початковий момент планування. При виборі устаткування може бути використане відносне значення (у відсотках) шляхом порівняння його з паспортними даними.
Функціонування природно-промислових систем у загальному випадку відбувається за схемою, зображеною на рис. 1.
Будь-який виробничий процес обов'язково взаємопов’язаний з природним середовищем, компоненти якого найчастіше виступають у ролі предметів праці. При цьому в результаті технологічного процесу утворюються речовини, енергія й інформація, які надходять у природні компоненти, що раніше не брали участь у технологічному циклі. Вони вступають у функціонування, формуючи новий природно-технологічний процес, що створює ППС.
Параметри природно-технологічного процесу визначаються в першу чергу характером функціонування.
Найбільш інтенсивно природно-технологічний процес протікає тільки у випадку дії технологічного процесу на природне середовище.
У межах зони дії в основному й формуються зони структурної і функціональної перебудови, тобто зони прояву дії в природних компонентах.
При дії в структурі ППС з'являються нові форми порушення і забруднення, кожна з яких служить причиною виникнення і розвитку природно-промислових процесів, що значно відрізняються від природних.
Перехідна область між зонами дії і впливу характеризується тим, що в ній відбувається перехід від природно-промислового процесу до чисто природного, якщо компоненти природного середовища здатні мимовільно відновлюватися і ліквідувати зміни, що проходять в них. І нарешті, між границею впливу й границею взаємодії можуть зустрічатися лише незначні «сліди» функціонування ППС, інформація про які зберігається в окремих природних елементах, але на загальний розвиток екологічних систем ці «сліди» впливу не чинять.
Означити границі зон дії, впливи й взаємодії можна двома способами:
1) вивчається характеру технологічного процесу виробництва і
визначаються параметри дії. Потім моделюється природно-промисловий процес для встановлення границь його поширення;
2) за допомогою виявлення морфологічних елементів ППС
при натурних дослідженнях. Результатом є проведення
границь ППС.