Основні втрати тепла приміщеннями відбуваються через зовнішні огороджувальні конструкції: стіни, вікна, підлогу нижнього і перекриття верхнього поверхів. Тепловтрати кожного огородження визначають за формулою
Q = k·F·(tв-t3)·α,(1)
де Q - втрати тепла через огородження, Вт
k –коефіцієнт теплопередачі огороджувальної конструкції (кількість тепла, що передається через огородження площею 1 м2 протягом 1 години при різниці температур внутрішнього і зовнішнього повітря 1°), Вт/м2·°С;
F– площа огороджувальної конструкції, м2;
tв – внутрішня температура повітря, °С;
tз – температура зовнішнього повітря, приймається рівною розрахунковій зовнішній температурі для опалення tр.о, °С;
α – поплавковий коефіцієнт, що враховує ряд факторів, які збільшують чи зменшують роззвтрати тепла: надбавка на вітер і орієнтацію огороджень на сторони світу, висоту приміщень тощо.
Наближені розрахунки витрат тепла приміщеннями можна проводити з використанням питомої теплової характеристики. Тоді розрахункові витрати тепла визначаються за формулою
Qр = qo·V·(tв- tр.о),(2)
де Qр – розрахункові витрати тепла за 1 год, Вт;
qo – питома теплова характеристика будівлі, Вт/м3·°С.
V -об’єм приміщення, м3.
Питома теплова характеристика qo залежить від об’єму будівлі. Наприклад, при Vбудівлі до 1000 м3 рекомендується qo приймати рівною 0,58 Вт/м3·°С, при Vбудівлі від 1000 м3 до 3000 м3 qo = 0,52 Вт/м3·°С.