1.1. Визначення понять. Термінологія. 1.2. Психофізіологічні передумови. 1.3. Зв’язок з комунікативно-рецептивними процесами. 1.4. Естетичні виміри. 1.5. Структура. 1.6. Система жанрів. 1.7. Проблема критичного методу і критерії оцінки твору. 1.8. Герменевтика і критика. 1.9. Висновки для історії критики.
Початок будь-якого історичного дослідження ускладнюється парадоксом, який виражається тезою: без історії предмета нема теорії предмета, але й без теорії предмета не може бути навіть думки про його історію, бо відсутнє поняття про предмет, його значення і межі (М. Чернишевський). Маємо начебто зачароване коло, яким повинна пройти свідомість людини (людства). Поняття є наслідком узагальнення численних сприйнятих і пізнаних фактів, але щоб з потоку дійсності вибрати й осмислити ті факти, треба їх відрізнити від інших, вивчити в них спільне і подібне — тобто мати бодай якесь попереднє уявлення (поняття) про них. Цей шлях проходить людство впродовж тисячоліть шляхом спроб і помилок, але конкретна особа як член спільноти не мусить повторювати його кожного разу. Людина у процесі навчання одержує визначення понять, які перевіряє, уточнює власним досвідом. В історії гуманітарних наук цей парадокс дістав назву герменевтичного кола.
Герменевтика як наука про тлумачення будь-яких текстів (насамперед тих, що мають символічне значення) зіткнулася з дилемою: для того, щоб увійти у зміст складного продукту людської духовної діяльності, закріпленого системою матеріяльних знаків у тексті, треба обстежити, проаналізувати кожен його елемент, зв’язки поміж ними, але значення кожного елемента можна збагнути за умови попереднього осягнення цілісності предмета, явища, їх структури. Як осягається така цілість, в який спосіб фіксуються, осмислюються кожен її елемент — ось важливі вихідні питання, що мають і теоретичний, і практичний сенс.
У нашому випадку відповідь на питання, що таке літературно-художня критика, зумовлює практичні дії: які тексти із сукупності пам’яток духовної культури виділяти, відбирати і на чому в них акцентувати увагу? Які складники синкретичних текстів розглядати під цим поглядом? Якщо ж подібні тексти відібрані іншою людиною і віднесені до розряду літературної критики, то цікаво знати, на якій підставі це зроблено, чи враховано історичні видозміни літературно-критичної діяльності, рух тих ідей, що наповнювали її.