Хведір Вовк „Студії з української етнографії та антропології” (витяги)
...Порівнюючи антропологічні особливості українців з такими самими особливостями інших слов´янських народів, ми бачимо, що українці, безперечно, найбільшу спорідненість виявляють з південними та західними (за винятком поляків) слав´янами..., їх слід зачисляти до так званої адріятичної, або динарської раси, яку ми воліли б назвати слов´янською.
...Значно складнішим, а тому й тяжчим, є питання про відношення українського племени до племен білоруського та великоруського, споріднених з українцями лінгвістично і, як гадаємо, походженням. На думку А.А.Шахматова, лінгвістичні дослідження виказують, що первісна маса східних, чи руських слов´ян в дуже далекі часи, але в усякому разі вже в епоху свого перебування на середньому Дніпрі, диференціювалася на три групи: північну, середню та південну. Наслідком татарського нападу північна група з частиною середньої витворили з себе великоруське плем´я, що проковтнуло масу фінських елементів; а з решти середньої групи та прилучення до неї сусідніх південноруських, литовських, польських та західнофінських елементів утворилося плем´я білоруське;
...А щодо південної групи, яка потім стала українською, то підлягши в свою чергу впливам іранським і, можливо, почасти й тюркським, вона переховала в собі більше слов´янських рис, ніж північні, споріднені з нею групи.