Ціна — цей грошовий вираз вартості товару. В умовах товарного виробництва і обігу продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару необов'язково співпадає з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції даного товару. В ринкових коливаннях цін навколо вартості виявляється дія закону вартості — економічного закону товарного виробництва. Закон вартості спонукає товаровиробників зважати на суспільно необхідні витрати праці і добиватися їх зниження, регулює розподіл суспільної праці і засобів виробництва між галузями народного господарства.
Закон вартості діє в обстановці конкурентної боротьби, в якій перемогу отримують товаровиробники, що застосовують нову техніку і технологію, найефективніші прийоми організації виробництва. Таким чином, під впливом закону вартості здійснюється технічний прогрес і відбувається розшарування товаровиробників: одні в результаті конкурентної боротьби розоряються, інші збагатили.
Закон вартості виступає як регулятор процесу виробництва і обігу товарів і діє через механізм цін, сприяючи створенню певної рівноваги в співвідношенні цін на різні види товарів і створюючи основу для визначення межі між економічно вигідним і невигідним.
Існує декілька теорій вартості: теорія трудової вартості; теорія попиту і пропозиції; теорія граничної корисності.
Теорія трудової вартості відірвана від ринку і ціни, оскільки вартість суспільно необхідних витрат праці без урахування попиту і пропозиції нічого не виражає.
Згідно теорії попиту і пропозиції вартість товару може виявитися тільки в ціні, тобто в грошовому виразі. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, оскільки пов'язує її з ринком, ціною і механізмом її формування.
Сутність теорії граничної корисності полягає в тому, що вартість товару залежить від його граничної корисності: ніж більше товару конкретного виду на ринку, тим менше його цінність, і навпаки. Якщо кількість якого-небудь товару менше потреби в ньому, то його цінність зростає. При збільшенні пропозиції даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності ґрунтується на теорії попиту і пропозиції.
В період адміністративно-командної системи господарювання ціноутворення ґрунтувалося на теорії трудової вартості, внаслідок чого у формуванні цін були присутні суб'єктивізм і волюнтаризм.
В ринковій економіці в основі ціноутворення лежить теорія альтернативної вартості, яка об'єднує розглянуті вище теорії в єдину теорію вартості. Суть її в наступному: перш ніж купити товар, покупець стоїть перед необхідністю ухвалення альтернативного рішення, який товар вибрати з безлічі пропонованих на ринку. Купивши один з них, він відмовляється від інших. Вартість купленого товару є альтернативною вартістю. Покупець оцінює товар з погляду своїх інтересів і можливостей.
В той же час альтернативна вартість впливає на пропозицію даного товару, оскільки товаровиробник ради організації його виробництва і отримання прибутку відмовився від інших благ.
Таким чином, альтернативна вартість формується на ринку в конкурентній боротьбі під впливом попиту і в той же час впливає на виробництво і, отже, на пропозицію.
Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачу — економічну вигоду від експлуатації даного товару.
Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу.
Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, у скільки обходиться та або інша продукція, можна за допомогою цін співставляти різні її види, а також виражати в грошовому вимірюванні будь-яку кількість продукції і послуг.
Розподільна (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вище його вартості, то виробник відшкодовує свої витрати і одержує прибуток. Якщо ж ціна нижче вартості, то виробник працює собі в збиток. Споживач продукції також має різну економічну вигоду при її використовуванні.
Отже, розподільна функція ціни виражає напрям розподілу — на користь виробника або споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Задачі перерозподілу національного доходу в певній економічній, соціальній або політичній меті може успішно вирішувати і податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функції і передавати її виконання податковій системі.
Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені — до зняття з виробництва застарілої продукції.
Регулююча функція виражається в балансуванні попиту і пропозиції. В тих випадках, коли немає можливості досягти відповідності попиту і пропозиції шляхом зміни об'єму виробництва або це недоцільно, в цьому випадку використовується інструмент ціни. В машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживацьких товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).
Функції цін взаємозв'язані і утворюють єдину систему, хоча їх дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.