Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.
Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (Ппл) за формулою:
,
де Q – обсяг випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях;
Чср.спис. – середньоспискова планова чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП),чол.
Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.
Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійснюється в декілька етапів.
1.Розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді (Чвих), тобто умовна чисельність, що була б необхідною для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника; Визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді здійснюється за формулою
, чол.
де Чб – чисельність працюючих у базовому періоді, чол.
Ко – темпи росту обсягу виробництва у плановому періоді, %.
2. Визначається зміна (зменшення «-», зростання «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників продуктивності праці, а також сумарна зміна чисельності (Езаг).
Ці факори згруповані так:
2.1.Підвищення технічного рівня виробництва
Економія робочої сили під впливом цього фактора (Етех.) обчислюється за формулою
., чол.
де t1 , t2 – трудомісткість виготовленняодиниці виробу відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;
Qпл. – плановий обсяг випуску продукції, натур.один.;
Фкор. – корисний річний фонд робочого часу одного працівника в плановому році, год.;
Квн – коефіцієнт виконання норм;
Кч. – коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.
2.2. Структурні зрушення у виробництві
Економія робочої сили під впливом цього фактора (Естр) обчислюється за формулою
, чол.
де Т1, Т2 – трудомісткість виготовлення продукції вартістю в 1 грн. у базовому та плановому періодах відповідно , н-год.;
Qпл. – плановий обсяг випуску продукції у вартісному виразі, грн.;
Фкор. – корисний річний фонд робочого часу одного працівника в плановому році, год.;
Квн – коефіцієнт виконання норм;
2.3. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці
Економія робочої сили під впливом цього фактора (Ероб.) обчислюється за формулою
, чол.
де Дб, Дпл – число робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником, відповідно, в базовому і плановому періодах;
Чвих – вихідна чисельність ПВП, скоректована з врахуванням структурних зрушень у виробництві, чол.;
Проб – питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.
2.4. Зміна обсягу виробництва
Економія робочої сили під впливом цього фактора (Евир.) обчислюється за формулою
, чол.
де Чб ум.-пост – базова чисельність умовно-постійного персоналу ( ПВП мінус основні робітники), чол.;
∆Q – приріст обсягу виробництва, %;
∆Чум.-пост – приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %
За неможливості зробити розрахунки за конкретними формулами (особливо це стосується виявлення впливу економічних та соціальних факторів), економія чисельності та відповідне зростання продуктивності праці визначаються на підставі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, зіставлення з аналогами тощо.
7. Визначається планової чисельності працюючих за формулою
, чол.
де Езаг – загальна величина зменшення чисельності ПВП, чол.
5. Розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді відносно базового періоду (∆ Впл ) за формулою
, %
Розрахунок можливого приросту обсягу випуску продукції завдяки підвищенню продуктивності праці (Qпл) здійснюється за формулою
, %
де ∆Ч – приріст чисельності ПВП, %;
Процес праці на підприємстві відбувається в просторі і часі. Регламентація праці в часі здійснюється на основі врахування норм праці (норм виробітку, норм часу, норм чисельності, норм обслуговування).
Норма часу в умовах серійного і масового виробництва виступає як норма штучного часу ( Тшт ) і визначається за формулою
, н-год.,
де Топер – оперативний час, н-год.;
Тобсл – час на обслуговування робочого місця, н-год.;
Твідп – час на відпочинок і особисті потреби, н-год.
, н-год.,
де Тосн – основний час на один виріб, н-год.;
Тдоп – допоміжний час на один виріб, н-год.
, н-год.,
де Ттех.об. – час на технічне обслуговування робочого місця, н-год.;
Торг.об – час на організаційне обслуговування робочого місця, н-год.
Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно-калькуляційного часу ( Тшт-к ) і визначається за формулою:
, н-год.,
де Тпз – підготовчо-заключний час на партію деталей, н-год.;
п – кількість деталей в партії, шт.
Норма виробітку ( Нвир ) – це кількість продукції, яка має бути вироблена
за одиницю часу:
, шт ,
Змінна норма виробітку ( Н вир.зм ) обчислюється за формулою
, шт / зм,
де Тзм – тривалість робочої зміни, год.