Показником економічної ефективності капітальних вкладень у порівнювані варіанти технічних рішень проекту прийнято мінімум приведених витрат, що являють собою по кожному варіанту суму капітальних витрат К і річних експлуатаційних витрат С протягом нормативного строку окупності капітальних витрат Т, вираженого в роках. Найбільш вигідним є той варіант, для якого значення К + СТ буде найменшим.
Строком окупності капітальних витрат прийнято вважати час, протягом якого різниця капіталовкладень для двох порівнюваних варіантів установки (ДО2 — ДО1) окупається за рахунок економії засобів, що витрачаються на експлуатацію більш дорогої установки:
Т=(ДО2 – ДО1)/(З1 – З2), (8.1)
де Т - строк окупності, роки;
ДО1 і З1 - капітальні витрати і річна вартість експлуатації менш капіталомісткого варіанта установки (ДО1<ДО2),грн.;
ДО2 і З2 - капітальні витрати й річна вартість експлуатації установки з меншими експлуатаційними річними витратами (З1 > З2), грн.
Техніко-економічне зіставлення порівнюваних варіантів освітлювальних установок має сенс лише в тому випадку, коли більш капіталомісткий варіант характеризується меншими експлуатаційними витратами. Для одночасного зіставлення декількох варіантів освітлювальної установки
Сi+Ki /Тн=min, (8.2)
де Тн - нормативний строк окупності за Дст Тн = 8,3 роки.
Суму витрат на експлуатацію i-й освітлювальної установки Сі й щорічного відрахування на покриття капітальних витрат протягом нормативного строку окупності прийнято називати приведеними витратами:
3i=Ci+РнKi=Ci+0,l2Ki, (8.3)
де Зі — приведені витрати i-го варіанта установки;
Сі — річні витрати на експлуатацію і-го варіанта установки;
Рн — нормативний коефіцієнт ефективності (при Тн = 8,3 Рн = 1/8,3 = 0,12);
Кі — капітальні вкладення і-го варіанта освітлювальної установки.
(Ci-0,l2Ki)/Ni=Зi - питомі приведені витрати на одну партію виробів,
де Ni — кількість партій (штук) виробів, що випускаються за певний проміжок часу (тиждень, місяць);
При зіставленні двох варіантів за (8.1) умови більшої економічності першого варіанта визначаться нерівністю
З1 + РнК1 > З2 + РнК2 (8.4)
або
З1 + РнК1 < З1 + РнК1
N1 N2 1+n1,2 , (8.5)
де n1,2 — відносний приріст продуктивності праці в першому, більш капіталомісткому варіанті освітлювальної установки.
Оптимальним за техніко-економічними показниками буде той варіант, у якого питомі приведені витрати мінімальні:
Ci+Рнki=Si хв, (8.6)
де З= Ci/Ni — собівартість одиничної партій виробів;
ki = Ki/Ni — питоме щорічне відрахування на покриття капітальних витрат, віднесене до однієї партії виробів.
Найкращій варіант освітлювальної установки в приміщеннях суспільного призначення з декількох варіантів проекту з однаковими якісними й кількісними показниками, що задовольняють діючим правилам і нормам штучного освітлення, можна користуватися рівнянням (8.6).
Викладена методика вибору оптимального варіанта освітлювальної установки за мінімумом приведених витрат є застосовною як для техніко-економічного зіставлення варіантів освітлювальних установок на стадії їхнього проектування, так і для вибору економічно оптимальних норм освітленості робочих поверхонь, а також якісних показників освітлення в процесі розробки правил і норм освітлення.