Метод кривих рівної відносної освітленості.

Велике поширення в практиці розрахунку освітленості від світильників з косинусним світлорозподілом у поздовжній площині одержав метод кривих рівної відносної освітленості, запропонований Г. М. Кноррінгом. Освітленість від ділянки лінії, що світить, розташованої по один бік від розрахункової точки, визначається, як

. (14.4)

З рис. 14.3 φ=arctg, (14.5)

де n — число світильників у лінії.

Силу світла з одиниці довжини лінії, що світить, можна виразити через силу світла світильника з джерелом світла, світловий потік якого дорівнює 1000 лм [(I_j)1000):

, (14.6)

де F_л -­ світловий потік ламп у світильнику.

Підставивши вираз для і I_j в (14.6):

, (14.7)

тобто

, (14.8)

де - відносна освітленість

. (14.9)

Величина відносної освітленості залежить від світлорозподілу елемента, що світить, у площині, перпендикулярній до осі лінії (I_j)1000, відносно розміру лінії, що світить, n(L+λ)/L і відносної відстані від проекції вісі лінії, що світить, на площину розрахунку до розрахункової точки a/h_p. Це дає можливість побудувати криві рівних значень освітленості в координатах

і для елемента, що світить, з відомим світлорозподілом.

Для побудови кривих рівних значень відносної освітленості будують попередньо криві відносної освітленості = f(р') для L' = const (рис. 14.4). Криві залежності відносної освітленості від р' і L’’).