В економічній теорії існує кілька концепцій підприємства, які описують його виникнення, діяльність і ліквідацію. Серед них можна виокремити чотири основні: неокласичну; інституціональну; еволюційну; підприємницьку. Кожна з них акцентує увагу на тих чи інших особливостях підприємства як об'єкта дослідження.
У неокласичній теорії підприємство розглядається як цілісний об'єкт, який залучає вихідні ресурси у виробництво та перетворює їх у продукцію. Модель підприємства відображає залежність результатів виробництва від витрачених факторів (предметів і засобів праці, праці, інформації), розміру та співвідношення факторів, які використовуються. Поведінка підприємства визначається обсягом і структурою ресурсів, що залучаються, та продукцією, що виробляється.
В інституціональній теорії підприємство розглядається як організація, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів. Існування підприємства пов'язується з тими перевагами, які воно забезпечує у процесі виготовлення продукції порівняно з виробництвом тієї самої продукції без організації підприємства. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання договорів із зовнішніми організаціями і робітниками.
В еволюційній теорії підприємство розглядається як один із об'єктів системи. Поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного та технологічного середовища. У процесі функціонування підприємства та його взаємодії з іншими суб'єктами господарювання формуються відповідні традиції та виробляються процедури прийняття рішень, певні правила реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Характерним для еволюційної концепції є системне уявлення про підприємство як подвійний об'єкт: з одного боку, підприємство є членом ділової спільноти («популяції») і повною мірою перебуває під впливом її еволюції, з іншого боку — йому притаманні власні традиції у визначенні напрямків діяльності, обсягів і пропорцій залучення ресурсів.
Підприємницька концепція розглядає підприємство як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Поведінка підприємства є результатом взаємодії підприємців (менеджерів) усіх рівнів.
Узагальнена теорія розглядає підприємство як цілісний економічний суб'єкт, який поєднує у часі та просторі різні соціально-економічні процеси та отримує системний ефект. Кінцевими цілями будь-якого підприємства є задоволення потреб суспільства у товарах і потреб власника у прибутку.
Сучасне підприємство — це складна відкрита виробничо-господарська і соціальна система, яка:
1) складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб тощо), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;
2) взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва— продукція, роботи, послуги;
3) здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);
4) реагує на зміну зовнішнього оточення і самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації);
5) має поєднання властивостей цілісності та відокремленості, які певним чином впливають на його функціонування та розвиток.
Як виробничо-технічна система підприємство являє собою техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, які відповідають його потужності та видам продукції (робіт, послуг), що випускаються.
Організаційно підприємство є виробничою одиницею економіки країни з певними внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку. Організаційна система підприємства охоплює його виробничу та управлінську структури, зв'язки між виробництвом та управлінням, між підприємством та зовнішніми організаціями.
З соціального погляду підприємство — це соціальна підсистема суспільства, завдяки якій здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів персоналу.
Економічно підприємство є окремою ланкою промисловості, яка визначається певною господарською самостійністю. Економічна система підприємства охоплює економічні відносини підприємства з державою, організаціями ринкової інфраструктури, постачальниками компонентів виробництва та споживачами продукції (робіт, послуг), а також внутрішні відносини, які виникають між підрозділами підприємства, між підрозділами та апаратом управління.
З інформаційної точки зору підприємство — складна динамічна система, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформаційних зв'язків між підсистемами й елементами, а також зовнішнім оточенням. Інформаційна система підприємства охоплює планову, звітну, нормативно-технічну документацію, а також різноманітну інформацію, яка характеризує стан і рух факторів і результатів діяльності підприємства.
В екологічному аспекті підприємство — це виробничо-екологічна система, яка взаємодіє із зовнішнім оточенням шляхом матеріально-енергетичного обміну.
Як складова адміністративно-правової системи держави підприємство є юридичною особою з установленими державою в законодавчому порядку правами та обов'язками. Предприятие имеет свое имя, товарный знак (марку), расчетный счет в банке, печать с собственным наименованием; обособленное имущество; ведет учет прибылей и убытков. Наименование предприятия отражает характер его деятельности (завод, фабрика, шахта, электростанция, мастерская, ателье и т.п.), правовой статус и форму хозяйствования. Предприятие, включающее несколько производственных единиц, называется «производственное объединение», «научно-производственное объединение», «комбинат». Предприятие не имеет в своем составе других юридических лиц. Оно включает совокупность физических лиц и их объединений, которые являются элементами административно-правовой системы страны и административной системы предприятия.
Особенности предприятия, как системы:
1) существование во времени и пространстве - состав предприятия может быть определен в каждый данный момент времени, оно имеет свои пределы и внешнюю среду;
2) открытость - предприятие может существовать только при условии активного взаимодействия с внешней средой. Оно «выбирает» из внешней среды основные факторы производства, а затем, преобразовывая их в продукцию и отходы, направляет их во внешнюю среду. Условием жизнеспособности системы является полезный (выгодный) обмен между «входом» и «выходом»;
3)искусственность - предприятие создано людьми с целью совместного труда;
4) разделение труда на его горизонтальную и вертикальную составляющие. Первая — это разделение производственных трудовых процессов на отдельные части (задания). Результатом горизонтального разделения труда является специализация отдельных работников (коллективов) на выполнении производственных функций (отдельных частей общего производственного процесса). Вертикальное разделение труда – это обособление управленческих трудовых процессов и специализация отдельных работников (групп) на выполнении управленческих функций. Следствием дифференциации управленческого труда является формирование функциональных отделов аппарата управления предприятием и иерархических уровней управления.
Підприємство, як система, може перебувати у двох станах: стійкому або нестійкому. Стійкий стан характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції та існуванням стійкого попиту на неї, рівномірним процесом виробництва в усіх підрозділах, належним матеріально-технічним та кадровим забезпеченням, нормальним психологічним кліматом у колективі. Нестійкий стан характеризується порушеннями у виробничому процесі, неритмічним випуском продукції та незадовільним попитом на неї, несвоєчасним матеріально-технічним постачанням, незадовільним психологічним кліматом.