Населення - одна з рушійних сил розвитку національної економіки. Люди, що проживають на території країни, об'єднані спільною культурою побуту, звичаями та традиціями - творці її господарської системи.
Необхідно створити економічні, соціальні, правові, організаційні, виховні та інші умови, які б сприяли покращенню демографічної ситуації та виведенню її з кризового стану. Зокрема, зміцнення інституту сім'ї: збагачення і збереження шлюбно-сімейних традицій, бо нетривалі сім'ї не можуть планувати народження дітей, належно їх виховати. У сім'ї задається вектор фізичного і психологічного виховання дитини, формування національних і світових культурних цінностей, виробляються соціальні орієнтири [11].
Якісним параметром характеристики населення, можливості брати участь у розбудові національної економіки, є стан здоров'я. Втрата конкретною особою через хворобу здатності повноцінно працювати зумовлює втрати і на рівні певної організації, і на рівні національної економіки. Рівень захворюваності населення України на деякі види інфекційних хвороб у 1990-2005 рр. знижувався. Проте по іншим видам хвороб динаміка захворюваності інша. Якщо у 1990 р. кількість хворих на активний туберкульоз, з діагнозом, що встановлений уперше у житті, на 100000 населення становила 31,9, то у 2005 р. - вже 84,4. У 2000 р. в Україні офіційно визнано епідемію туберкульозу і необхідність проведення профілактичних заходів проти його розповсюдження. Зростає захворюваність на злоякісні новоутворення: у 1990 р. на 100000 населення вона становила 301, то у 2005 р. - вже 336. Причини - погіршення екологічної ситуації, погана діагностика, що не дозволяє виявити хворобу на ранній стадії тощо. Серед молодих людей збільшується захворюваність на наркоманію, токсикоманію, на венеричні хвороби, СНІД.
Покращення стану здоров'я населення України - один із пріоритетів державної політики, оскільки фізично і психічно здорові люди мають більше можливостей для самовдосконалення, роботи на користь батьківщини, народження здорового потомства, що має створити міцний фундамент національної економіки.
Ще один суттєвий чинник розвитку національної економіки - освіта, яка забезпечує її конкурентоспроможність, підвищує ефективність та сприяє розв'язанню проблем. З найдавніших часів люди усвідомлювали роль освіти в їх житті, історія залишила нам відомості про книголюбство Ярослава Мудрого, про знання п'яти іноземних мов його сином Всеволодом, про писемність дочки Анни, що вважалося на той час неабияким досягненням і відрізняло цю жінку від більшості жінок французького королівського двору, про школу і бібліотеку при соборі Св. Софії у Києві, про освітню діяльність в Острозькій та Києво-Могилянській академіях, у Львівському та Харківському університетах тощо. Для оцінки стану освіти аналізується діяльність і наповнення всіх рівнів освіти, починаючи від дошкільних закладів; оцінюються освітні технології, їх відповідність завданням формування людської особистості щодо сучасних вимог; визначаються національно-виховні орієнтири. [10, С. 48].
Зростання кількості вищих навчальних закладів від часу проголошення незалежності свідчить про авторитет освіти та ускладнення знань. Набуває поширення приватна освіта - близько 1/3 із діючих ВНЗ III-ІV рівнів акредитації. Проте від 2000 р склалося перевиробництво фахівців з економічних і юридичних напрямів підготовки і брак у інженерно-технічних працівників.
У сфері освіти держава повинна проводити виважену політику і здійснювати підготовку кадрів відповідно до потреб національної економіки. Необхідно модернізувати існуючу систему освіти в Україні, наближаючи її до стандартів ЄС; оснастити учбові заклади сучасною комп'ютерною технікою з підключенням до мережі Internet; покращення фінансування та підвищення рівня оплати праці науково-педагогічних кадрів; вдосконалення методики формування державного замовлення на підготовку фахівців тощо. Завершення навчання у вищому навчальному закладі - лише один з етапів життя людини, вона повинна здобувати нові знання та примножувати цінності національної культури.
Отже, в Україні необхідно подолати демографічну кризу, створити умови для тривалого і здорового життя населення, розширити можливості отримання освіти. Це вагомий чинник стійкого розвитку національної економіки.
У 2000 р. Україною підписано Декларацію ООН "Цілі наступного тисячоліття", до 2015 р. Україна зобов'язалась подолати бідність, забезпечити якісну освіту впродовж життя, стале довкілля, поліпшення здоров'я матерів і зменшення дитячої смертності, забезпечити гендерну рівність, обмежити поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу [19].