Державне регулювання структурних зрушень в економіці

Державна структурна політика має забезпечити послідовність, обґрунтованість, ефективність і доцільність структурних змін в економіці. Рис 7.1, 7.2. – цілі, пріоритети державної структурної політики та інструменти структурного регулювання економіки.

Опосередкована (пасивна) структурна політика не передбачає безпосереднього втручання держави у структурні зміни. Вона лише створює відповідну правову базу. Зміна правової бази підприємницької діяльності впливає на прибутковість окремих виробництв і через це — на активність підприємницької діяльності у певних галузях економіки. Фактично ринкове саморегулювання забезпечує розвиток такої структури економіки, яка відповідає орієнтирам, визначеним державою.

Пряма (активна) структурна політика передбачає застосування державних регуляторів прискорення структурних зрушень в економіці.

Основа - визначення пріоритетів структурної трансформації економіки. Серед них найважливіший — удосконалення галузевої структури економіки. Критеріями соціальної значущості галузі є її експортний потенціал, перспективи попиту на продукцію, перспективи й можливості технологічного розвитку, мінімізація залежності від імпорту та ресурсомісткості виробництва, скорочення дефіциту торговельного балансу країни, вирішення екологічних проблем.

Ліквідація диспропорцій між галузевими комплексами

Пріоритети державної структурної політики

Цілі державної структурної політики

Установлення оптимальних макроекономічних пропорцій

Зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва

Раціональне розміщення виробництва та збалансований розвиток регіонів

Рис. 9.1. Державна структурна політика

 

9.3. Основні напрями державної структурної політики:

1. Розвиток виробництва у галузях, які забезпечують значну частину експорту.
2. Зростання виробництва у галузях, які здатні замінити на внутрішньому ринку імпортну продукцію.
3. Розвиток виробництва товарів, конкурентоспроможних ні світовому ринку.
4. Підтримка виробництв, які запроваджують ресурсозберігаючі технології.
5. Стимулювання виробництва у галузях, які здатні підвищити науково-технічний рівень та якість продукції.
6. Розвиток конкуренції через реструктуризацію та диверсифікацію виробництва.
7. Розвиток виробництва сировини, напівфабрикатів і комплектуючих для заміни імпортних.
8. Скорочення виробництва у депресійних галузях.

Для досягнення цілій структурної політики застосовується стимулювання перетікання капіталу у пріоритетні галузі, захист і надання фінансової допомоги кризовим галузям, пом'якшення наслідків згортання виробництва у неперспективних галузях, розробка відповідних планових і програмних документів з актуальних проблем структурної перебудови, підтримка й контроль за їх виконанням.

 

Рис. 9.2. Інструменти прямого і опосередкованого структурного регулювання