Визначення припусків на механічну обробку
Література: [1],[2],[4],[10],[12],[19],[22],[28],[34],[37]
Загальний припуск на обробку– шар матеріалу, який знімається з поверхні заготовки з метою усунення поверхневих дефектів і досягнення потрібної якості і точності поверхні готової деталі [13]. Визначення оптимальної величини припуску є важливою задачею, оскільки замалий припуск призводить до недосягнення потрібної точності деталі, а завеликий - до більших витрат матеріалу і трудомісткості обробки. Припуски визначаються досвідно-статистичним (за нормативами) або розрахунково-аналітичним методом.
Операційний припуск– шар матеріалу, який знімається з поверхні заготовки при виконанні однієї технологічної операції [13]. Операційний припуск складається з припусків на окремі технологічні переходи (проміжних припусків [13]).
Мінімальний припускє розрахунковим. Розглянемо розрахунково-аналітичний метод визначення мінімального припуску (рис.6.1). Для поверхонь обертання:
, (6.1)
де Rz – шорсткість заготовки після попереднього переходу (рис.); h – глибина поверхневого дефектного шару заготовки після попереднього переходу; ΔΣ – сумарні просторові відхилення заготовки після попереднього переходу (кривизна и короблення заготовки, ексцентричність отвору відносно зовнішньої поверхні, відхилення від паралельності, перпендикулярності осей, площин і т.п.). Для циліндричної поверхні:
,
де Δкр – просторове викривлення поверхні, Δзм – зміщення поверхні відносно базової.
Сумарні просторові відхилення на даному переході визначаються так:
,
де Ку – коефіцієнт уточнення.
ε – похибка установки на даному переході.
Для зовнішніх поверхонь:
(рис.6.2а).
Для внутрішніх поверхонь:
(рис.6.2б).
Для плоских поверхонь:
. (6.2)
Рисунок 6.1 – Складові припуску на механічну обробку
Максимальний припуск:
Для зовнішніх поверхонь:
(рис.6.2а).
Для внутрішніх поверхонь:
(рис.6.2б).
а б
Рисунок 6.2 – Схема розміщення припусків на механічну обробку вала (а) і отвору (б) на попередньо налагоджених верстатах
При обробці на налагоджених верстатах мінімальний припуск визначається як різниця мінімальних розмірів заготовки і деталі, а максимальний - як різниця максимальних розмірів заготовки і деталі (рис.6.3). Тут Ан - налагоджувальний розмір, ymin - мінімальне пружне відтискання інструмента (при обробці мінімальної заготовки призведе до утворення мінімальної деталі), ymax - максимальне пружне відтискання інструмента (при обробці максимальної заготовки призведе до утворення максимальної деталі).
Рисунок 6.3 - Визначення максимального і мінімального припусків при обробці на налагодженому фрезерному верстаті