Предмет економічного аналізу розкривається через його об’єкти – складові діяльності підприємства, якими є: забезпеченість виробничими і фінансовими ресурсами, характер їх використання, виробництво і реалізація продукції, її собівартість фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства та інвестиційна діяльність.
Зміст економічного аналізу як наукової дисципліни випливає насамперед з мети і тих завдань, які він виконує. Мета застосування економічного аналізу може полягати у наступному:
- надання об’єктивної оцінки стану об’єкта і порівняння її з плановими показниками (минулими, середньо галузевими тощо);
- виявлення можливостей і шляхів виводу об’єкта з фактичного стану в належний;
- визначення величини і характеру резервів росту ефективності господарювання;
- підготовка матеріалу для вибору оптимальних рішень із оперативного регулювання виробництва і планування подальшої господарської діяльності з врахуванням виявлених резервів.
До найважливіших завдань економічного аналізу відносяться:
- оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;
- виявлення позитивних і негативних факторів і впливають на роботу підприємств;
- здійснення контролю за ходом виконання плану, а також обґрунтованості і реальності плану;
- пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів, виявлення невикористаних резервів підвищення якості продукції, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, а також прискорення обіговості оборотних засобів;
- контроль за впровадженням режиму економії і ефективності виробництва.
Основними категоріями економічного аналізу є ресурси, фактори та резерви.
Ресурс – це
У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства використовуються наступні види ресурсів: природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. У виробничій діяльності задіяні трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Ресурси можуть бути вихідні (природні) та похідні (штучно створені). До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та інші.
У процесі виробничо-господарської діяльності ресурси починають взаємодіяти один з одним. такі взаємодії мають форму факторів.
Фактор –це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові та матеріальні фактори.
За місцем дії фактори можуть бути:
- внутрішньогосподарські;
- галузеві;
- регіональні;
- народногосподарські.
Розрізняють також фактори:
- кількісні та якісні;
- інтенсивні та екстенсивні;
- об’єктивні та суб’єктивні;
- загальні та поодинокі;
- основні та другорядні.
Оскільки фактори характеризуються не тільки величиною, але й напрямом дії, то розрізняють також позитивні і негативні фактори.
Резерв – це невикористана можливість (наприклад, зростання обсягів виробництва, покращення якості продукції, підвищення рентабельності тощо); - це також запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи системи.
За місцем утворення резерви поділяють за аналогією до факторів на внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. За способами виявлення на резерви є явні і приховані, за строками використання поточні і перспективні, -а напрямами мобілізації на базі вдосконалення:
- організації виробництва та праці;
- асортименту та якості продукції;
- техніки і технології виробництва продукції;
- матеріального постачання та збуту продукції;
- організації управління, планування та контролю;
- інших напрямів роботи.