Економічний аналіз почав формуватися в 20–30 рр. ХХ століття, як заключний розділ курсу „Бухгалтерський облік”. З’явилися перші підручники і посібники з економічного аналізу. Їхніми авторами були Н.Р. Вейцман, С.К. Татур, М.І. Баканів та ін.
Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідністю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методику аналізу тривалий час здійснювали фахівці з галузі бухгалтерського обліку. Вони ж були першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств. При цьому, аналізували тільки бухгалтерський баланс підприємства, звідси перша назва курсу „Аналіз балансу”. Згодом, коли обсяг звітності розширився (зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації) курс одержав назву „Обліковий аналіз”.
У 40-ві і наступні роки розвивалась та покращувалась методика аналізу, додатково використовувалась планово-нормативна, технічна та інші види інформації. З’явилась назва „Техніко-економічний аналіз”, „Аналіз господарської діяльності” і нарешті „Економічний аналіз”.
Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування економіко-математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Відбувається процес впровадження теоретичних досягнень вітчизняної і закордонної науки в практику.
Сучасний економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, вивченням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, і об’єктивною оцінкою їх виконання.
Економічний аналіз тісно пов’язаний з рядом економічних і неекономічних дисциплін, серед них: діалектика, економічна теорія, планування і організування, бухгалтерський облік, аудит, маркетинг, галузевими економіками, організацією виробництва й управління, фінансування і кредитування підприємств, математикою і статистикою. Такі з в’язки обумовлені місцем аналізу в системі економічних наук, його методологічних характером і роллю, яку він виконує.
Зокрема, основою економічного аналізу є основні принципи діалектики: рух, розвиток, саморозвиток, взаємозумовленість, взаємозалежність, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід від кількості в якість.
Таким чином, економічний аналіз є результатом синтезу цілого ряду наук і об’єднує окремі їхні елементи. Важливо, що спостерігається процес активного використання принципів, методологічних прийомів та результатів економічного аналізу іншими науками.
На сучасному етапі розвитку економіки застосування економічного аналізу пов’язане із рядом проблем. У першу чергу, необхідно створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на усіх рівнях. З цим має бути пов’язана і система різнотермінових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом. Існує також необхідність створення єдиної обґрунтованої системи оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів, удосконалити організаційні форми аналітичної роботи.