Аналіз обсягів і структури виробництва продукції

 

Обсяг виробництва може бути виражений у натуральних, умовно-натуральних та вартісних вимірниках:

1) вартісні вимірники (грн., коп. тощо) використовуються для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції;

2) натуральні вимірники (штуки, метри, тонни тощо) застосовують при аналізі обсягів виробництва та реалізації продукції за окремими видами та групами однорідної продукції;

3) умовно-натуральні вимірники (приклад, тисячі умовних банок, кількість умовних ремонтів тощо) використовують для узагальнюючої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, як правило, на підприємствах, де виготовляється однорідна продукції у різній за обсягом тарі. В умовно-натуральних вимірниках можна визначити й обсяг різної продукції шляхом перерахунку її за порівнювальними коефіцієнтами, які визначаються шляхом порівняння споживчої вартості продукції або трудових затрат.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна, валова та реалізована продукція.

Валова продукція – це вартість усієї виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва повністю завершених і належних до продажу продукції, робіт, послуг; відрізняється від валової тим, що до неї не включаються залишки незавершеного виробництва та внутрішньогосподарський оборот.

До складу товарної продукції входять:

- вартість готової продукції;

- напівфабрикати власного виробництва, відпущені на сторону, для капітального будівництва та допоміжним господарствам власного підприємства;

- вартість переробки сировини та матеріалів замовника;

- вартість інструменту, штампів, моделей, пристроїв, відпущених на сторону або зарахованих до основних засобів підприємства;

- вартість робіт промислового характеру, виконаних на сторону тощо.

За своїм складом на багатьох підприємствах валова продукція співпадає з товарною, якщо відсутній внутрішньогосподарський оборот і незавершене виробництво.

Обсяг реалізованої продукції визначається за діючими цінами, а для потреб економічного аналізу включається вартість реалізованої продукції відвантаженої та оплаченої покупцями.

Аналіз динаміки обсягу виробництва та реалізації продукції проводиться за допомогою наступних показників:

1) базисних темпів зростання і приросту;

2) ланцюгових темпів зростання і приросту;

3) середньорічних темпів зростання.

Об’єктами аналізу при цьому є валова, товарна, реалізована продукція, оцінена у вартісних вимірниках (як у поточних, так і у порівнюваних цінах); обсяг виробництва в натуральних (умовно-натуральних) вимірниках, що нейтралізує вплив інфляції.

Середньорічний (середньоквартальний) темп зростання можна розрахувати за середньою геометричною або середньою арифметичною зваженою. Застосуємо для розрахунку формулу середньої геометричної:

де - середньорічний (середньоквартальний) темп зростання, n – кількість періодів, Т – темп зростання.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, потрібно обов’язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку та відокремити зовнішні і внутрішні.

Одним із важливих напрямів аналізу обсягу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент є однією з умов досягнення запланованого обсягу реалізації. Під асортиментом розуміють перелік найменувань продукції із зазначенням обсягу її виробництва за кожним видом. Він буває повний, груповий і внутрішньогруповий.

Розробка асортиментної політики потребує постійної уваги до продукту з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нової продукції, модернізації та удосконалення традиційних видів продукції, зняття застарілих з виробництва.

Номенклатура – перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції у загальному класифікаторі промислової продукції (ЗКПП). Структура – співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виражене, як правило, у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних зрушень, зміна структури виробництва – структурних зрушень. Ці явища тісно пов’язані між собою, що зумовлює появу асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції.

Виконання плану за асортиментом означає виробництво продукції у певному речовому складі. Коефіцієнт асортиментності може розглядатись лише як специфічний індикатор – чим ближче його значення до 1, тим більше підприємство зберегло натурально-речовий склад, що передбачався раніше.

При проведенні аналізу необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту.

Особливу увагу приділяють вивченню виконання плану випуску нових видів продукції, які вперше випускаються підприємством. Такі види продукції часто вимагають великих витрат, відповідних додаткових умов.

Оновлення асортименту – це процес зміни застарілих зразків продукції на більш сучасні та технічно досконалі, або випуск принципово нової продукції. Коефіцієнт оновлення асортименту розраховується як:

- відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції;

- частка вироблених нових видів продукції (у грошовому виразі) до загальної вартості продукції.

Зміни в структурі виробництва спричиняють значний вплив на всі економічні показники: обсяг виробництва у вартісній оцінці, матеріаломісткість, трудомісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рівень рентабельності. Якщо збільшується питома вага більш рентабельної продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні, а отже, й валовий прибуток збільшується і навпаки.

Звичайно, у ринкових умовах виробнича програма може змінюватися, при цьому відповідні зміни повинні бути обґрунтованими.

Для розрахунку впливу структурних зрушень і усунення їх впливу на економічні показники використовують наступні способи:

1. Спосіб прямого розрахунку за всіма виробами у урахуванням зміни питомої ваги кожного виробу в загальному обсязі виробництва:

або

де ВП – випуск продукції у вартісному вираженні; ОВ – випуск продукції у натуральному вираженні; ПВ – питома вага і-го найменування; Ц – ціна за одиницю.

 

2. Спосіб прямого розрахунку за всіма виробами, враховуючи відсоток виконання плану. Базується на тому, що при незмінній структурі виробництва обсяг виробництва за кожним видом продукції збільшується пропорційно загальному обсягу:

де % ПЗАГ – відсоток виконання плану.

 

3. Спосіб середніх цін. Передбачає визначення середньозважених цін при плановій і фактичній структурах:

або

.

Розглянемо приклад застосування наведених способів (див. табл.). При розрахунку впливу структурних зрушень на обсяг продукції у вартісному вираженні передбачаються незмінними (на плановому рівні) ціна за одиницю продукції та обсяг виробництва в натуральному вираженні.