Аналіз фінансової стійкості підприємства
Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.
Фінансова стійкість відображає збалансованість засобів та джерел їх формування, доходів і витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного і залученого капіталу підприємства, темпів нагромадження власних засобів внаслідок господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов’язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.
Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (внутрішніх, зовнішніх та не передбачуваних), що впливають на його фінансовий стан. При вирішенні цього завдання необхідно дати відповідь на наступні запитання:
1) наскільки підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування;
2) як змінюється рівень цієї незалежності;
3) чи відповідає співвідношення активів та джерел утворення майна підприємства завданням його діяльності?
Результатом аналізу фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства. Користувачами результатів аналізу фінансової стійкості можуть бути засновники підприємства, його керівництво ділові партнери та банки. Саме оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім користувачам (контрагентам підприємства) визначити фінансові можливості підприємства в майбутньому.
За системного та комплексного підходу до аналізу підприємство розглядається як складний економічний організм, функціонування якого можна описати за допомогою системи параметрів. Тому існуючі методики аналізу фінансової стійкості передбачають проведення дослідження в декілька етапів, склад і кількість яких, а також порядок розрахунку показників в різних літературних джерелах відрізняються залежно від цілей дослідження тощо. Як правило, аналіз фінансової стійкості проводиться в наступній послідовності:
1. Загальна оцінка фінансової стійкості передбачає визначення:
- стійкості капіталу;
- ресурсної стійкості;
- стійкості управління.
Дослідження структури пасиву балансу дозволяє встановити одну з можливих причин фінансової стійкості (нестійкості) підприємства. Так, збільшення частки власного капіталу за рахунок будь-якого із джерел сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. При цьому наявність нерозподіленого прибутку може розглядатись як джерело поповнення оборотних засобів і зниження рівня поточної кредиторської заборгованості.
Особлива роль аналізу структури капіталу при оцінці фінансової стійкості зумовлена його функціями: статутний та додатковий капітал підприємства дає змогу організовувати процес виробництва продукції, застосовувати прогресивні технології, посилити позиції на ринку тощо. Крім того, розмір власного капіталу забезпечує довіру партнерів підприємства (як інших підприємств, так і банків), що визначає можливість отримати від них фінансові вкладення у разі необхідності для усунення несприятливих факторів. Якщо обсяг власного капіталу невеликий, то кредитори мають певний підприємницький ризик. Власний капітал відіграє роль буферу, захищає підприємство від банкрутства.
Окрім власного капіталу господарська діяльність підприємства підтримується зобов’язаннями. Використання зобов’язань впливає як на ступінь ризику, так і на дохід підприємства.
Порядок аналізу складу і структури пасивів підприємства вже було розглянуто.
Аналіз ресурсної стійкості як складової фінансової стійкості повинен охоплювати такі аспекти:
- зміст і рівень співробітництва підприємства з суб’єктами ринкової інфраструктури (підприємствами-постачальниками ресурсів, банками, споживачами продукції);
- ступінь інтегрованості підприємства у системі виробничих відносин;
- залежність діяльності підприємства від стану економіки країни в цілому;
- спроможність підприємства до залучення коштів;
- контроль грошових потоків.
Аналіз організаційно-функціональної стійкості (стійкості управління) проводиться з точки зору адекватності організаційної та виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон’юнктурі.
Фінансова залежність чи співвідношення між власним капіталом підприємства і його зобов’язаннями – це ключ до фінансової стійкості і надійності підприємства, з одного боку, і до інтенсивності використання капіталу та рентабельності в цілому – з іншого. Чим активніше використовує підприємство залучений капітал, тим більше у акціонерів (власників) отримати прибуток. Одночасно зростає і ризик невиконання всіх зобов’язань, взятих підприємством при залученні цього капіталу.
ІІ. Визначення типу фінансової стійкості підприємства.
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість.
Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:
1. Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:
де НВ – наявність власних оборотних засобів.
Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Доходи майбутніх періодів – Необоротні активи
2. Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов’язань:
де НД – наявність довгострокових джерел формування.
Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Доходи майбутніх періоді в+ Довгострокові зобов’язання – Необоротні активи
3. Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:
де НЗ – загальна величина джерел формування.
Трьома показниками наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:
1) Надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування:
де ЗВ – вартість запасів.
2) Надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування:
3) Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів:
Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості. Можливе виділення чотирьох типів фінансової стійкості.
1. Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується тим, що сума власних оборотних засобів перевищує вартість запасів господарюючого суб’єкта. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних засобів або рівність суми власних оборотних засобів та запасів.
2. Нормальна стійкість фінансового стану, при якій гарантується платоспроможність господарюючого суб’єкта, при цьому вартість запасів господарюючого суб’єкта менша або дорівнює сумі довгострокових джерел формування.
При абсолютній і нормальній стійкості фінансового стану спостерігається високий рівень доходності та відсутність порушень платіжної дисципліни.
3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів.
Характеризується недостачею власних оборотних засобів, довгострокових джерел формування, надлишком або рівністю загальної величини основних джерел формування запасів та вартістю запасів; порушеннями фінансової дисципліни, збоями в надходженні грошових коштів на поточний рахунок, зниженням прибутковості діяльності.
При цьому фінансова стійкість вважаються допустимою, якщо виконують наступні умови:
- вартість виробничих запасів разом з вартістю готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених засобів, що беруть участь у формуванні запасів;
- вартість незавершеного виробництва разом із витратами майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.
Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану.
4. Кризовий фінансовий стан (господарюючий суб’єкт знаходиться на межі банкрутства), коли грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик. Рів нового платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитам банку, постачальникам, бюджету тощо. Характеризується недостачею власних оборотних засобів, довгострокових джерел формування та загальної величини основних джерел формування запасів.
Умови, за якими можна визначити тип фінансової стійкості підприємства узагальнено в табл. 4.9.