Метод порівняння

Порівняння – це метод, що застосовується при зіставленні показників за допомогою співвідношень, вимірювань або співставлень з відповідними показниками інших одноякісних предметів (явищ або інше).

Це, наприклад, порівняння фактичних величин з плановими, нормативними показниками попередніх періодів або перспективними, середньогалузевими показниками або максимальними показниками галузі, показниками підприємств інших країн тощо. При порівняння можна використовувати абсолютні, відносні і середні величини.

Важливо, що метод порівняння можливо застосовувати тільки у випадку, коли аналізовані показники є порівняльними, тобто відповідали вимогам:

§ єдність об’ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;

§ єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;

§ порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);

§ єдність методики обчислення і складу показників.

Порівнюваність – одна із суттєвих проблем економічного аналізу, для досягнення якої використовують допоміжні прийоми:

- нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

- нейтралізація можливих кількісних відмінностей (наприклад, різні обсяги виробництва);

- нейтралізація відмінностей у структурі(наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

- використання при порівнянні однакових періодів часу.

Наприклад, для нейтралізації фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва

Метод порівняння доцільно використовувати з метою:

- визначення ступеня виконання плану;

- контролю за витратами ті впровадження ресурсозберігаючих технологій;

- визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів;

- пошуку резервів підвищення власного виробництва;

- вибору найбільш оптимального варіанту управлінських рішень;

- визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств цієї ж галузі.

Виділяють декілька видів порівняльного аналізу:

- горизонтальний, що полягає у побудові рядів динаміки аналізованого показника з метою визначення тенденцій та напрямів розвитку економічних явищ і процесів;

- вертикальний, що базується на поділі економічних явищ на складові елементи з метою вивчення їхньої внутрішньої структури.

- трендовий, базою якого є розрахунок показників темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу з метою дослідження його динаміки.

Як базу для порівняння використовують:

§ планові значення (показники);

§ нормативні показники;

§ показники минулих років;

§ показники роботи за квартал, місяць, рік;

§ аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

§ аналогічні показники передового в галузі підприємства;

§ відповідні показники закордонних підприємств;

§ паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників