Порівняння – це метод, що застосовується при зіставленні показників за допомогою співвідношень, вимірювань або співставлень з відповідними показниками інших одноякісних предметів (явищ або інше).
Це, наприклад, порівняння фактичних величин з плановими, нормативними показниками попередніх періодів або перспективними, середньогалузевими показниками або максимальними показниками галузі, показниками підприємств інших країн тощо. При порівняння можна використовувати абсолютні, відносні і середні величини.
Важливо, що метод порівняння можливо застосовувати тільки у випадку, коли аналізовані показники є порівняльними, тобто відповідали вимогам:
§ єдність об’ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;
§ єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;
§ порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);
§ єдність методики обчислення і складу показників.
Порівнюваність – одна із суттєвих проблем економічного аналізу, для досягнення якої використовують допоміжні прийоми:
- нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);
- нейтралізація можливих кількісних відмінностей (наприклад, різні обсяги виробництва);
- нейтралізація відмінностей у структурі(наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);
- використання при порівнянні однакових періодів часу.
Наприклад, для нейтралізації фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва
Метод порівняння доцільно використовувати з метою:
- визначення ступеня виконання плану;
- контролю за витратами ті впровадження ресурсозберігаючих технологій;
- визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів;
- пошуку резервів підвищення власного виробництва;
- вибору найбільш оптимального варіанту управлінських рішень;
- визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств цієї ж галузі.
Виділяють декілька видів порівняльного аналізу:
- горизонтальний, що полягає у побудові рядів динаміки аналізованого показника з метою визначення тенденцій та напрямів розвитку економічних явищ і процесів;
- вертикальний, що базується на поділі економічних явищ на складові елементи з метою вивчення їхньої внутрішньої структури.
- трендовий, базою якого є розрахунок показників темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу з метою дослідження його динаміки.
Як базу для порівняння використовують:
§ планові значення (показники);
§ нормативні показники;
§ показники минулих років;
§ показники роботи за квартал, місяць, рік;
§ аналогічні показники середнього в галузі підприємства;
§ аналогічні показники передового в галузі підприємства;
§ відповідні показники закордонних підприємств;
§ паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників