Поняття «ризик» у літературі трактується неоднозначно. В результаті дискусій в економічній науці склалися дві теорії ризику: класична та неокласична. Згідно з класичною теорією, відомішими представниками якої є Дж. С. Миль і Н. У. Сеніор (Англія), за дослідження підприємницького прибутку в структурі підприємницького доходу вирізняють дві складові:
· відсоток як частка на вкладений капітал;
· плата за ризик як відшкодування можливого ризику, пов’язаного з підприємницькою діяльністю.
Ризик ототожнюється з очікуванням втрат, що можуть відбутися в результаті реалізації того чи іншого рішення. З економічного погляду, ризик за цією теорією — ніщо інше, як можливий матеріальний збиток, завданий виконанням того чи іншого рішення.
Таке тлумачення ризику є однобічним. Воно спонукало розроблення в 20—30-х роках ХХ ст. іншої теорії, названої неокласичною. Її представниками є вчені Ф. Х. Найт (США), А. Т. Маршалл (Англія) і А. С. Пігу (Франція). Ця теорія заснована на таких положеннях: підприємство, що працює в умовах невизначеності і прибуток якого є випадковою змінною величиною, у своїй діяльності має керуватися двома критеріями: розміром очікуваного прибутку і величиною його можливих коливань. Поведінка підприємця обумовлюється концепцією граничної корисності. Це означає, що за необхідності вибрати один з двох варіантів інвестування капіталу, що дає однаковий підприємницький прибуток, варто вибрати варіант з меншими коливаннями прибутку.
З цієї теорії ризику випливає, що вірний прибуток завжди має більшу корисність, ніж прибуток того ж очікуваного розміру, але пов’язаний з можливими коливаннями.
На даний час у своєму первісному вигляді ці теорії не використовуються. Більш вживаною є неокласична теорія ризику, але з певними доповненнями, внесеними Дж. М. Кейнсом (Англія), який:
· уперше систематизував теорії ризику і дав докладну класифікацію підприємницьких ризиків;
· доповнив неокласичну теорію фактором «задоволення», суть якого в тому, що підприємець, очікуючи прибуток, піде, швидше за все, на більший ризик.
В економічній літературі ризик розглядається з позицій можливого матеріального збитку, пов’язаного з реалізацією господарських, організаційних, технічних рішень, з аваріями, стихійними лихами, банкрутством, зменшенням цінності акцій, грошової одиниці тощо, а також з позицій прийняття рішень, пов’язаних з отриманням прибутку. Існують два протилежних погляди на природу ризику. По-перше, ризик розуміється як невдача, загроза матеріальних і фінансових втрат, що можуть мати місце в результаті реалізації обраного рішення. По-друге, ризик ототожнюється з передбачуваним отриманням прибутку.
Найзагальніше визначення ризику вперше дав Ф. Х. Найт: ризик — це спосіб дій у неясній, невизначеній обстановці.
Ризик— ситуативна характеристика діяльності, що може мати невизначений результат і несприятливі наслідки у разі неуспіху.
Ці визначення здебільшого стосуються поняття «ризик» загалом. Про економічний же ризик варто говорити як про процес прийняття рішень в умовах невизначеності з урахуванням як економічних, так і політичних, моральних, психологічних та інших наслідків, здебільшого несприятливих.
Ситуації ризику— це ситуації, які не мають однозначного результату чи рішення, але обов’язково вимагають вибору одного з декількох варіантів.
Економічний ризик— це діяльність суб’єктів економічних відносин, пов’язана з подоланням невизначеності ситуації неминучого вибору, у процесі якої є можливості оцінити ймовірності досягнення бажаного результату, невдачі і відхилення від них по всіх розглянутих варіантах.У процесі господарської діяльності, приймаючи рішення, необхідно:
1) ураховувати ступінь імовірності досягнення потрібного результату та ступінь імовірності відхилення від нього;
2) намагатися виявляти можливості реалізації своїх рішень, щоб запобігати несприятливим наслідкам.
Розрізняють двіфункції ризику— стимулівну та захисну.
Стимулівна функція має два аспекти: конструктивний та деструктивний. Перший проявляється в тому, що ризик за вирішення економічних задач виконує роль своєрідного каталізатора, особливо у разі прийняття інноваційних інвестиційних рішень. Другий аспект проявляється в тому, що прийняття та реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до авантюризму. Авантюра — це різновид ризику, що об’єктивно має значну ймовірність неможливості здійснення задуманої мети, хоча особи, які приймають такі рішення, цього не усвідомлюють.
Захисна функція також має два аспекти: історичний і соціально-правовий. Сутність першого аспекту полягає в тому, що люди завжди стихійно шукають форми і засоби захисту від можливих небажаних наслідків. На практиці це виявляється в створенні страхових, резервних фондів, страхуванні підприємницьких ризиків. Сутність другого аспекту — необхідність упровадження в господарське, трудове, карне (кримінальне) законодавство категорій правомірності ризику. У карному (кримінальному) законодавстві СРСР і союзних республік передбачалося поняття господарського і професійного ризиків і регламентувалося звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з ними. Сучасне законодавство України не містить інформації про економічний ризик. У результаті у випадках, коли негативні наслідки мають місце, з одного боку, через обґрунтований ризик, а з іншого — через некомпетентність господарського керівника, уявлення про відповідальність дещо розмито.
Оцінювання ризику. Процес оцінювання ризику складається з трьох етапів:
· Виявлення можливих варіантів розв’язання проблеми.
· Визначення можливих економічних, політичних, моральних та інших наслідків, головним чином негативних, які можуть настати в результаті реалізації рішення.
· Інтегральне оцінювання — має два взаємозалежних аспекти — якісний та кількісний.
Основним є кількісний аспект оцінювання ризику. Проте заведено вважати, що недоцільно здійснювати рішення, які за відповідності кількісним параметрам оцінювання не відповідають якісним параметрам ризику. Такий підхід називають технократичним.
Існують три основних критерії кількісного оцінювання ризику. Сутність першого критерію полягає в тому, що рішення, прийняті в ситуації ризику, мають насамперед оцінюватися з позиції ймовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети. З математичної точки зору ризик дорівнює різниці між очікуваним результатом дії за наявності точних даних про поточну ситуацію і результатом, який може бути досягнутий, якщо ці дані не визначені. За загальним правилом, прийняття рішень, імовірність реалізації яких становить 0,4—0,5, тобто рішень, ризик яких вимірюється ймовірністю 0,5— 0,6 і більше, є недоцільним. З фінансової точки зору ризик може бути трьох ступенів:
· Припустимий ризик, пов’язаний із втратою прибутку в разі нереалізації рішень.
· Критичний ризик, пов’язаний з можливістю неотримання (втрати) доходу.
· Катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на її платоспроможність. Такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.
Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, яке за існуючих умов забезпечує досягнення потрібного результату за менших, у порівнянні з іншими варіантами, витрат. Сутність третього критерію у тому, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого витрачається найменше часу.