Якщо підприємство не є монополістом, то потенційні можливості реалізації для його товарів менші за місткість ринку, оскільки частина товарів реалізується конкурентами. У випадку, якщо на ринку існує декілька виробників цього товару, то кожен з них на конкретному часовому інтервалі володіє своєю часткою ринку, яка і визначає рівень попиту на товар конкретного підприємства.
Знаючи дохід від реалізації товару конкретного підприємства за певний період, можна визначити частку ринку, яку воно займає, за формулою:
де: — дохід від реалізації конкретного i -го виду продукції за певний період.
На споживчому ринку, для якого характерний високий рівень конкуренції, ринкова частка практично пропорційна його маркетинговим зусиллям. На цьому припущенні ґрунтується кількісне визначення частки ринку підприємства:
, (5.11)
де: - відповідно, витрати на маркетинг i-го підприємства та сукупні витрати на маркетинг на ринку, які здійснюються всіма підприємствами.
Проте кошти на маркетинг використовуються тим чи іншим підприємством з різною ефективністю, тому:
, (5.12)
де Ei - ефективність кожної грошової одиниці, витраченої на маркетинг i -м підприємством.
Якщо існують підстави чекати зменшення ефективності маркетингових заходів внаслідок низької маркетингової чутливості попиту на ринку, то розрахунок необхідно здійснювати із врахуванням цього чинника, тобто:
(5.13)
Де — коефіцієнт маркетингової чутливості попиту, який враховує зміну попиту на товар при зміні інтенсивності маркетингового впливу.
Він визначається на підставі результатів маркетингових досліджень. Чим нижче значення , тим нижча ефективність маркетингу. Якщо ринкова частка підприємства зростає, то це свідчить про посилення конкурентної позиції підприємства на ринку і, навпаки.