Кожна організація повинна вивчати своїх конкурентів.
Аналіз конкурентного середовища здійснюється в таких напрямках:
а) активні і потенційні конкуренти:
Активні конкуренти — це підприємства, що у минулому і теперішньому виступали і виступають як такі. Потенційні суперники можуть проявити свої конкурентні переваги в недалекому майбутньому. Це:
- постачальники, що збільшують число клієнтів на колишніх ринках;
- покупці і посередницько-збутові організації, що також виступають на ринку;
- існуючі підприємства, що розширюють чи збираються розширити асортимент, застосовують нову технологію, удосконалюють продукцію для того, щоб краще задовольнити покупця й у результаті стати
прямим конкурентом;
- нові підприємства чи концерни, що вступають у конкурентну боротьбу;
б) конкуренти із продукції, збуту, ціни і комунікації:
- конкуренти із продукції: вони мають однаковий набір продуктів і (або) проводять однакову (подібну) виробничу політику (види продукції й асортимент);
- конкуренти із збуту: тут характерна особливо гостра конкуренція для товарів широкого вжитку;
- цінова конкуренція: товари визначеного класу конкурують „між собою" (при цьому не беруться до уваги розбіжності в ефективності);
- комунікаційна конкуренція: її ціль — залучення інтересів партнерів по ринку до власної продукції.
Детальніше зупинимося на першому напрямі аналізу конкурентного середовища. Розглянемо п'ять сил конкурентного середовища фірми (рис. 8.1) та чинники, які визначають їх дієвість:
- поява нових конкурентів;
- загроза заміни даного продукту новими;
- сила позиції постачальників;
- сила позиції покупців;
- конкуренція серед виробників у самій галузі.