При аналізі потенційних конкурентів важливо проаналізувати бар'єр входження у галузь, висота якого визначається такими факторами:
а) економією масштабів. Організації, які вперше з'являються на ринку, мають невеликі масштаби діяльності порівняно з традиційними виробниками. Тому їх виробничо-збутові витрати вищі, що зумовлює, при однакових ринкових цінах, отримання ними менших прибутків або і збитків;
б) прихильністю споживачів до певної марки товарів. Новим виробникам слід свою марку зробити популярною серед нових споживачів;
в) фінансовими витратами, що супроводжують входження фірми в нову галузь, визначаються дотриманням нових стандартів, вимог до дизайну.
г) витратами на нові основні фонди, які необхідні для випуску нового продукту;
д) доступом до системи товароруху;
є) доступом до галузевої системи постачання;
є) відсутністю досвіду виробництва даного виду продукту;
ж) можливими діями у відповідь підприємств галузі, що спрямовані на захист своїх інтересів (відмова від продажу необхідних патентів; лобіювання в уряді і структурах влади своїх інтересів для отримання певних пільг).
Рівень конкуренції між фірмами (компаніями) росте у міру подібності вибраних ними стратегій. Як уже відзначалося, у межах більшості галузей конкурентів можна поділити на групи, кожна з яких діє за своєю стратегію.
Стратегічною групою називають групу компаній деякої галузі, які на даному цільовому ринку діють за однією тією ж чи подібною стратегією (повний асортимент виробів за середніми цінами і добре обслуговування). При виробництві виробів більш високої якості за вищою ціною виділяють іншу стратегічну групу. Хоча найбільш інтенсивна конкуренція існує в межах стратегічної групи, існує конкуренція і між групами, бо деякі стратегічні групи претендують на обслуговування декількох споживчих сегментів; по-друге, споживачі можуть не побачити значних відмінностей у пропозиціях різних груп. Крім того, члени однієї стратегічної групи можуть проникати у нові стратегічні сегменти.
Компанії необхідно проаналізувати усі параметри, які виділяють стратегічні групи у межах галузі. їй необхідно знати:
- якість, характеристики і комплексність кожного товару конкурента;
- особливості обслуговування споживачів;
- політику ціноутворення;
- зони поширення товарів;
- стратегії і відносини торгового персоналу;
- програми у галузі реклами і стимулювання збуту;
- стратегії конкурентів у галузі дослідження, розробок, виробництва, закупівлі, фінансування тощо.
Інколи у галузі може існувати лише одна стратегічна група. Стратегічні групи не є еквівалентами ринкових сегментів. Відмінності в стратегії можуть означати:
- відмінності в товарній диференціації;
- відмінності в досягненні економії за рахунок масштабів у капітальних витратах;
- потенційні відмінності за всіма іншими джерелами вхідних бар'єрів.
Якщо, наприклад, існують бар'єри, створені економією за рахунок масштабів виробництва, вони відіграватимуть найважливішу роль у захисті стратегічної групи, куди входять фірми з великими заводами та екстенсивною вертикальною інтеграцією. Економія за рахунок масштабів у розподілі якщо така існує в галузі, створить бар'єри на вході до стратегічних груп компаній із власними каналами розподілу.
Відмінності у відносинах фірм з материнськими компаніями можуть також впливати на вхідні бар'єри. Наприклад, стратегічна груша, куди входять фірми, що взаємодіють зі своїм керівництвом по вертикалі, може мати привілейований доступ до джерел сировини або фінансування (а це дозволить їй перекрити вхід потенційним конкурентам), порівняно із стратегічною групою, що складається з незалежних конкурентів. Або ж фірми, які ділять канали розподілу з іншим підрозділом материнської компанії, можуть одержувати економію за рахунок масштабів, тим самим блокуючи вхід до галузі своїм конкурентам.