Визначення конкурентоспроможності підприємства за його продукцією

Конкурентоспроможність підприємства характеризується перш за все з огляду на частку, яку посідає його продукція на внутрішньому та сві­товому ринках, його обсягів продажу, чистого доходу на одного зайня­того, кількості конкурентів.

Серед проблем, що виникають між конкуруючими підприємствами, слід відзначити:

- обмеженість кола покупців;

- обмеженість можливостей ринкового просування товарів;

- обмеженість ресурсів;

- географічні межі ринку.

При дослідженні конкурентоспроможності підприємства необхідно оціню­вати елементи зовнішнього середовища.

Конкуренція як відношення капіталів не може бути виміряна кількісно, хоча, залежно від числа конкурентів і їх економічної і науково-технічної могутності, можна говорити про посилення чи послаблення суперництва на ринку. Збут принципово нових виробів можна розцінювати як успіх фірми в конкуренції шляхом скорочення потенційних можливостей збуту інших фірм. Розширення збуту традиційних товарів одних фірм відбувається за рахунок зниження обсягу продажу інших фірм. В обох випадках фактори успіху в конкуренції — це шви­дкість і маневреність підприємства в поєднанні з ефектом масштабу виробниц­тва, що сприяє підвищенню рівня його конкурентоспроможності. На ринку кон­курентоспроможність капіталу проявляється через конкурентоспроможність товару. У широкому розумінні під конкурентоспроможністю розуміють все те, що забезпечує переваги фірми на ринку, сприяє успішному збуту в умовах конку­ренції. Проте в такому визначенні губиться суть конкурентоспроможності як характеристики конкретного товару, у зв'язку з якою відбувається розподіл попи­ту між іншими товарами аналогічного призначення на ринку.

Не всі властивості виробів мають корисний для споживача характер. Адже споживач купує річ не для того, щоб ремонтувати, заправляти паливом тощо. Проте без цих витрат споживач не зможе користуватися виробом і отримати корисний ефект від нього. Споживач про виріб судить за параметрами, що вка­зують на його властивості.

Саме за цими параметрами відбувається порівняння конкуруючих товарів на ринку.

Отже, конкурентоспроможність визначається як характеристика товару, в якій відображається його відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволен­ня на конкретному ринку у конкретний період часу.

Оскільки в товарі споживчі властивості невіддільні від його вартісних ха­рактеристик, то величина конкурентоспроможності товару залежить не тільки від його споживчих властивостей, але й від його вартості.

Наявність споживчих властивостей зумовлює ефективність споживання товару, його корисний ефект. Співвідношення показника ціни і корисного ефекту товару, а також аналогічних показників інших товарів дає уяву про рі­вень його конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність товару є складною, багатовимірною харак­теристикою, в яку входять численні взаємопов'язані показники; оцінка конкурентоспроможності має включати не лише його привабливість для споживача, але й оцінюватися з боку виробника, відображаючи його інте­реси при випуску та реалізації даної продукції.

Провідну позицію в оцінці конкурентоспроможності товару посі­дають економічні показники, які об'єктивно відображають інтереси і спо­живача, і виробника.

Показники конкурентоспроможності відображають не тільки і не стільки параметри аналогічної продукції, скільки характеризують потреби потенційних покупців. Такі оцінки не є статичними і змінюються залежно від конкретних умов її реалізації.

Споживчими при такому розподілі вважаються параметри призна­чення, ергономічні, естетичні та нормативні. У свою чергу, параметри призначення поділяються на класифікаційні, технічної ефективності та конструктивні.

Класифікаційні параметри визначають належність виробу до відповідного класу продукції і є різними для окремих видів товарів.

Параметри технічної ефективності характеризують науково-технічний рі­вень виробів. Конструктивні параметри використовуються для опису основних проектно-конструкторських вирішень, які використовувалися при розробці та виробництві товару. Ергономічні параметри характеризують його особливості з точки зору створення оптимальних умов праці. Естетичні параметри виража­ють естетичність та якість зовнішнього вигляду виробів, особливості його сприй­няття споживачем в процесі експлуатації. Нормативні параметри визначають відповідність якісних характеристик товару до чинних норм права, стандартів та умов експлуатації, які прийняті у суспільстві. Весь комплекс економічних по­казників конкурентоспроможності даного товару, пов'язаний з його реалізаці­єю, виробництвом і експлуатацією характеризується виключно ціною спожи­вання.

Теорія маркетингу іноді доповнює ці характеристики групою організацій­них характеристик, до яких відносять:

- систему знижок;

- умови платежів та постачання;

- комплектність поставок;

- терміни поставки та умови гарантії тощо.

Відома ще одна класифікація характеристик конкурентоспроможності товар:.

- показники корисності (якість, ефект від використання тощо);

- показники, які визначають витрати споживача в процесі задоволення
його потреб за допомогою даного виробу;

- витрати на виробниче споживання, технічне обслуговування, ремонт;

- показники конкурентоспроможності виробника (спосіб його просуван­ня на ринок, умови поставки та платежів, канали збуту тощо).