Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, які є біорегуляторами процесів, що протікають у живому організмі:
- забезпечення ферментативного каталізу;
- забезпечення нормального обміну речовин, підтримання гомеостазу;
- забезпечення біохімічних функцій організму.
Організм людини і тварини не синтезує вітаміни чи виробляє їх в недостатній кількості і тому вони повинні поступати з їжею в якості обов’язкових компонентів.
Потреби у вітамінах коливаються від декількох мікрограмів до декількох десятків міліграмів на день.
На відмінність від інших незамінних харчових речовин (незамінні амінокислоти, ПНЖК) вітаміни не служать пластичним матеріалом чи джерелом енергії. В обміні речовин вони переважно виступають як учасники біокаталіза (в якості коферменту) і регуляції окремих біохімічних і фізіологічних процесів.
Недостатнє вживання вітамінів неминуче приводить до порушення залежних від них ферментативних процесів і фізіологічних функцій.
За своєю функціональною роллю і механізмом дії вітаміни можуть бути розділені на три групи.
До першої багаточисельної групи входять вітаміни які функціонують в якості коферментів, їх ще називають ензимовітамінами. До цієї групи відносять: тіамін (В1, коферментна форма тіаміндіфосфат), рибофлавін ( В2, входить до складу ФМН, ФАД), вітамін В6 (піридоксальфосфат), вітамін В12 (коферментні форми – метилкобаламін; дезоксиаденозилкобаламін), фолієва кислота Вс (тетрагідрофолат), пантотенова кислота В3(коензим А), ніацин В5 (НАД і НАДФ), біотин і вітамін К.
До другої групи відносяться вітаміни – прогормони, активні форми яких мають гормональну активність. До них відносяться вітаміни А, гормональна форма якого є ретиноєва кислота, і Д, який функціонує як гормон в формі 1,25 – диоксивітаміна Д.
До третьої групи відносяться вітаміни антиоксиданти: аскорбінова кислота, вітамін Є, каротиноїди: b - каротин, лікопін, лютеїн і інш.
Така умовність класифікації пов’язана з поліфункціональним характером роду вітамінів.
Відсутність чи нестача в організмі вітамінів викликає хвороби недостатності: гіповітамінози (хвороби в результаті тривалої нестачі) і авітамінози (хвороби в результаті відсутності чи різко вираженого глибокого дефіциту вітамінів).
Нестачу одного вітаміну відносять до моногіповітамінозів, а декількох – полігіповітамінозів.
При гіповітамінозах з’являється стомлюваність, втрата апетиту, роздратованість, нестійкість до хвороб, кровоточивість ясен.
При авітамінозах з’являються хвороби, що визвані значним дефіцитом вітамінів (цинга, бері-бері, шершава шкіра).
Основна причина нестачі вітамінів в організмі людини:
- недостатнє їх поступання з їжею;
- пригніченість кишкової мікрофлори, яка продукує деякі вітаміни;
- порушення асиміляції вітамінів;
- підвищені потреби у вітамінах, пов’язані з особливостями фізіологічного стану організму чи інтенсивним фізичним навантаженням, особливими кліматичними умовами;
- природжені генетично обумовлені порушення обміну і функцій вітамінів.
При вживанні вітамінів у кількостях які значно перевищують фізіологічні норми, можуть розвиватися гіпервітамінози. Це особливо характерно для жиророзчинних вітамінів.
Так як хімічна природа вітамінів була відкрита після встановлення їх біологічної ролі, їх умовно позначили буквами латинського алфавіту (А, В, С, Д і т.д.).
По розчинності вітаміни можуть бути розділені на дві групи: водорозчинні і жиророзчинні. Одиниці виміру такі: міліграми (1 мг = 10-3 г); мікрограми (1 мкг = 0,01 мг = 10-6 г) на 1 г продукту, або міліграми вітамінів на 100 г продукту, мікрограми вітамінів на 100 г продукту.