Виробничі системи володіють рядом особливостей, знаючи і володіючи якими, можна ефективно управляти ними. До них відносяться:
нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність (імовірність) її поведінки;
унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах (завдяки наявності в неї активного елемента — людини) і разом з тим наявність у неї граничних можливостей, зумовлених наявними ресурсами;
здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; протистояти тенденціям, що руйнують систему; адаптуватися до умов, що змінюються;
прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей усередині системи.
Аналіз і синтез виникаючих кризових ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметно спеціалізованих ланок і складають функцію керівництва. Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення кризових ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього моделювання і розв'язання для того, щоб, виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.
Характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної причини виникнення і розвитку кризових ситуацій, що характеризуються:
• наявністю погроз високопріоритетним цілям і цінностям;
• ефектів раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи;
• гострим дефіцитом часу для реагування на погрозу.
Управління за ситуаціями трапляється практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини — зовнішні чи внутрішні — змушують керівництво приймати негайні рішення. Управління в кризовій ситуації можна визначити, як процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед фірмою.
Антикризове управління — це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.
Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозво-ияє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений досвід подолання криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій.
Основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів — запланованих чи випадкових за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями.
Реалізація поставленої мети залежить від балансу між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва.
Необхідно відзначити, що будь-яке управління у визначеній мірі повинно бути антикризовим і тим більше ставати антикризовим у міру вступу в смугу кризового розвитку організації. Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:
• кризи можна передбачати, очікувати і викликати;
• кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;
• до криз можна і необхідно готуватися;
• кризи можна пом'якшувати;
• управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;
• кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;
• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.