Менеджер з АКУ — це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структура знань), умовами роботи (передкризовий стан, кризова ситуація, посткризова ситуація — етап ліквідації наслідків кризи), особливостями системи управління (мета, стимули, організація, контроль) й індивідуальними якостями людини. Найбільш повний опис фахівця з АКУ дає його модель. Зупинимося на кожній з її складових докладніше [1].
Структура знань являє собою знання й уміння, якими повинен володіти фахівець з АКУ. Але це не просто перелік знань, а визначене їхнє співвідношення і взаємозв'язок. Вони повинні забезпечити менеджеру з АКУ волю орієнтації в різноманітних проблемах організаційно-технологічного і соціально-економічного розвитку організації, економічне мислення і широту поглядів, господарську ощадливість, навички аналітичної оцінки ситуації, заповзятливість і організованість, винахідництво і творчість у справах, ініціативність.
Спеціальність менеджера з АКУ унікальна сплавом предметних галузей. "Три кити", що складають основу АКУ — це менеджмент, право, фінанси і бухгалтерський облік.
Кваліфікаційні вимоги до фахівців, що претендують на одержання атестата антикризового керівника, вимагають від нього знань в наступних галузях
• право в обсязі, "необхідному для роботи з антикризового управління" ;
• основи оцінки бізнесу й оцінки нерухомості;
• основи теорії маркетингу;
• основи менеджменту, фінансового обліку, аудиту і планування;
• основні правила роботи з цінними паперами, банківським і біржовим законодавством.
Крім вищевказаних, професійні знання фахівця з АКУ повинні базуватися на таких курсах, як основи реструктуризації власності, дослідження систем управління, стратегічне планування, інформаційні технології в АКУ, інвестиційний аналіз, правові основи банкрутства, господарське право і т.д. Це ядро спеціальної підготовки, але далеко не повний перелік знань, що лежать в основі його діяльності. До ряду загальнопрофесійних дисциплін можна додати статистику, теорію ймовірностей, математичне моделювання.
Кожен етап роботи антикризового керівника вимагає специфічних методів, навичок, прийомів праці і відповідно визначених умінь, якими повинен володіти менеджер. Здатності менеджера з АКУ і його "вміння" можна класифікувати за наступними основними групами
Перша група Уміння, необхідні для реалізації функцій антикризового управління (приблизно 50%):
• уміння реалізувати управлінський цикл, спрямований на досягнення поставленої мети, уміння ставити перспективні цілі і завдання, раціонально планувати роботу, оперативно управ-
ляти в умовах, що змінюються, чітко доводити завдання до підлеглих у ясній і зрозумілій формі, організовувати контроль; умінням передбачати конфліктні ситуації;
• уміння реалізувати основні форми роботи: оперативні наради, службове переписування, вести телефонні й інші переговори;
• уміння координувати діяльність керованої системи: розподіляти функції, завдання, повноваження й обов'язки;
• уміння делегувати повноваження, функції, владу;
• уміння активізувати роботу співробітників: стимулювати, мотивувати, надихати;
• уміння учитися на помилках і навчати цьому підлеглих;
• уміння організувати свою особисту роботу: планувати час, дотримуватись режиму, не піддаватися текучці.
Реалізація даної групи умінь має на увазі наявність наступних індивідуальних якостей в особистості антикризового керівника:
• демократичність,
• цілеспрямованість,
• швидкість прийняття рішень (один здатний вибрати оптимальне з п'яти варіантів, інший — з 20),
• компетентність,
• організованість,
• відповідальність,
• вимогливість,
• комунікабельність і харизм,
• енергійність,
• перспективність (передбачливість),
• інформованість,
• безстрасність і стійкість до стресів,
• фізична витривалість.
Як видно з наведеного, вимоги, пропоновані до ситуаційного менеджера, набагато серйозніші і більш тверді, ніж до звичайного керівника. Інакше кажучи, якщо менеджмент — це наука і мистецтво, то антикризовий менеджмент — вища наука і мистецтво прийняття рішень і академія управління людьми.
Друга група. Уміння, пов'язані з реалізацією педагогічної функції. Вона має немаловажне значення на тлі основної діяльності менеджера з АКУ.
Для ефективної реалізації даної функції антикризовий менеджер повинен мати високий рівень власних професійних і морально-етичних якостей, володіти основами соціальної психології і конфліктології.
Важливою вимогою й умовою ефективної реалізації рішень є наявність авторитету і престижу в керівника взагалі, а в менеджера з АКУ особливо. Ці характеристики визначаються не особистішими рисами, а суспільними відносинами до нього. Авторитет і престиж можна мати тільки в інших людей (співробітників, підлеглих, менеджерів вищого рівня). Вони виступають функцією суспільної ситуації. Приміром, менеджер може мати набір особистих якостей для високого авторитету й у той же час мати дуже низький фактичний авторитет у співробітників і підлеглих, якщо останні мають ті ж риси на такому ж чи більш високому рівні.
Авторитет і престиж можуть знизитися не тільки через помилки, некоректну поведінку, допущене зниження особистісних якостей менеджера, але й у випадку, коли підвищилася кваліфікація підлеглих чи темпи її росту обганяють темпи росту його рівня кваліфікації. При цьому:
• авторитет є міра того, наскільки підлеглі (співробітники) рахуються з думкою керівника, його порадами, вказівками, розпорядженнями, прагнуть виконати його накази.
• престиж — це міра визнання здібностей, переваги знань, заслуг, успіхів керівника і рівень впливу цих факторів на ретельність підлеглих.
Отже, високі авторитет і престиж, стають інструментами ефективного управління. Авторитет забезпечує менеджеру з АКУ додаткові можливості впливу на підлеглих у досягненні екстрених завдань. Престиж також виступає важелем впливу, особливо в інтелектуальних і творчих колективах.
Індивідуальні якості з даної групи в основному відносяться до моральних:
• коректність,
• витриманість,
• культурність,
• уважність до співрозмовника і його проблем,
• порядність,
• людяність,
• тактовність,
• справедливість,
• доброзичливість,
• інтелігентність й ін.
Третя група умінь пов'язана з комунікативною функцією менеджера. Комунікаційна мережа має два контури — особистісний й інформаційний. Потреба оптимізації комунікаційної мережі, необхідність побудови її з погляду економічності і якості жадають від антикризового менеджера уміння спілкуватися з людьми, налагоджувати контакти зі співробітниками, партнерами, представниками зовнішніх організацій і державних структур. До цієї групи відносяться уміння слухати співрозмовника, входити в його становище й інтереси, володіти письмовим й усним мовленням, контролювати власні емоції.
До індивідуальних якостей, що сприяють реалізації цієї функції з обліком перерахованих вище, можна додати:
• чарівність,
• життєрадісність,
• стриманість,
• вихованість і т.д.
Професійні уміння можна згрупувати і за фазами життєвого циклу організації. Так, на етапі латентного плину кризи важливі такі професійні якості, як:
1) уміння сформулювати проблему, зрозуміти її зміст, вивчити "глибше";
2) сформувати комплекс ідей для оперативного вирішення проблеми;
3) організувати дослідницьку програму: робітник план, розклад, бюджет;
4) обґрунтувати концепції надійності і законності;
5) передбачити різні шляхи проведення контролю;
6) інтерпретувати відсутність адекватної відповіді.
Ці уміння неможливо реалізувати, не володіючи здатністю дослідницького, інноваційного бачення проблеми.
Наступною важливою складовою моделі менеджера є психологія особистості. її визначають три характеристики: тип особистості, темперамент і рівень інтелекту.
За типом особистості можливі два варіанти: екстраверт (спрямований на зовнішній світ) й інтроверт (спрямований на внутрішній світ). Екстраверт — товариський, легко приймає все нове, але часто кидає почате, не закінчивши. Представники даного типу особистості схильні до різкої зміни мотивів і стимулів діяльності, залежні від думки навколишніх, мають альтруїстичні нахили. Інтроверт — замкнутий, у вчинках керується внутріш-
німи міркуваннями, тому для навколишніх найчастіше виглядає "білою вороною". У нього добре розвинута інтуїція: здатна точно прорахувати ситуацію, тому його рішення перспективні. Абсолютні екстра- й інтроверти зустрічаються рідко. Проте, в особистості антикризового менеджера в більшій мірі повинні бути присутніми риси інтроверта.
За темпераментом існують чотири основних типи:
• сангвінік — спокійний, врівноважений, рухливий, адекватна самооцінка, працьовитий. Слабка риса — невміння швидко перебудовуватися в нових умовах;
• флегматик — емоційно стійкий, темп мислення уповільнений, самооцінка занижена, інертний, для входження в нове середовище потрібен період адаптації;
• холерик — емоційно хиткий, відрізняється рухливою мімікою, прискореним темпом мислення, високо комунікабельний, активний. Пізнавальні процеси (увага, сприйняття, пам'ять) надзвичайно рухливі. Самооцінка завищена;
• меланхолік — емоційно чуттєвий, хиткий, відрізняється високим ступенем тривожності, в умовах, що змінюються, підданий стресам. Добре адаптується до соціальних ситуацій. Мислення уповільнене. Рівень домагань, як правило, нижчий реальних можливостей.
У дійсності переважають змішані типи темпераментів. Тому оцінка особистості за даною характеристикою може бути умовною: говорять про схильність до того чи іншого типу чи темпераменту, про перевагу рис. Очевидно, що людина з вираженими меланхолійними рисами навряд чи зможе ефективно управляти кризовою ситуацією.
Рівень інтелекту має три оцінки: низький, середній і високий. Очевидно, що. вирішення проблем комплексного характеру, "наскрізних", а також виникаючих на стику декількох галузей знань, допускає наявність високого рівня інтелекту в антикризового керівника.
Антикризовий керівник є особою, що персоніфікує функції управління. Крім класичних функцій менеджменту основу його діяльності складають наступні функції.
1. Стратегічна — полягає в постановці їх на основі аналізу ситуації і прогнозів цілей організації, координації процесу розробки стратегії і складання плану.
2. Адміністративна — контроль і оцінка результатів, здійснен-
ня корекції діяльності, координація її за термінами, часом, ресурсами, встановлення системи заходів заохочень і покарань.
3. Експертно-інноваційна — жадає від антикризового керівника постійного, цілеспрямованого знайомства з новинками у різних сферах економіки, їхньої кваліфікованої оцінки і селекції, створення умов для невідкладного впровадження в практику.
4. Виховна — допускає створення в колективі сприятливого морально-психологічного клімату, підтримка традицій, запобігання і розв'язок виникаючих конфліктів, формування стандартів поведінки
5. Лідируюча — у цій функції антикризовий керівник виступає ініціатором й інтегратором діяльності, який стежить, щоб інтереси підлеглих і співробітників не суперечили цілям організації. Від нього залежать загальний настрій у роботі і збереження внутрішньої єдності групи.