Формування прибутку підприємства
Прибуток – це перевищення доходів над витратами. Зворотне положення називається збитком.
Під доходамирозуміють збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
З метою визначення доходу й визначення його суми розрізняють:
1) дохід від реалізації продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);
2) дохід від надання послуг;
3) дохід від використання активів підприємства іншими фізичними і юридичними особами, результатом яких є одержання процентів, дивідендів, роялті.
З економічної точки зору, прибуток - це різниця між грошовими надходженнями й грошовими виплатами. З господарської точки зору, прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.
Розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток є результатом реалізації товарів і послуг, а економічний - результатом роботи капіталу.
Бухгалтерське тлумачення прибутку необхідно для визначення податків. Економічний прибуток використовують для прийняття управлінських рішень на підприємстві, зокрема, при виборі оптимальної інвестиційної політики. Економічний прибуток визначають як бухгалтерський прибуток плюс позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів протягом звітного періоду, мінус позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів у минулі звітні періоди, плюс позареалізаційні зміни вартості (оцінки) активів протягом майбутнього періоду.
Прибуток, як економічна категорія, являє собою грошове вираження частини вартості додаткового продукту. Прибуток створюється тільки в результаті реалізації продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг. Реалізація інших активів, надходження від позареалізаційних та інших операцій формують дохід.
Прибуток виконує такі функції:
1.Функція оцінки самостійної діяльності підприємства. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності. Рівень прибутку підприємства в порівнянні з середньо галузевим характеризує ступінь вміння підприємства і його колективу успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.
2. Функція розподілу. Прибуток використовується як засіб розподілу додаткового продукту в його грошовій формі - чистого доходу між підприємством та суспільством в особі держави, між підприємством і галуззю, між підприємством і його робітниками, між сферою матеріального виробництва, де створюється додатковий продукт, і невиробничою сферою, яка утримується суспільством за рахунок додаткового продукту.
3. Функція економічного стимулювання підприємства та робітників. Прибуток використовується як джерело й умова формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства у процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба у залученні грошових коштів з інших джерел - тим вищий рівень його самофінансування, забезпечення реалізації стратегічних цілей розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку.
4.Функція захисту. Прибуток підприємства є основним захисним механізмом, що захищає підприємство від загрози банкрутства, так як за рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена доля високоліквідних активів - відновлена платоспроможність, підвищена доля власного капіталу при відповідному зниженні обсягу найомних засобів, підвищена фінансова стійкість підприємства, сформовані відповідні резервні фонди, фінансові фонди.
5.Функція оцінки вартості підприємства. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Чим вище сума та рівень капіталізації прибутку, отриманого підприємством, тим в більшому ступені зростає вартість активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому.
6. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційною) діяльності.
7. Прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків, а також економічних санкцій і використовується на різні цілі, визначені видаткового частиною бюджету і затверджені у законодавчому порядку.
Згідно з діючими стандартами бухгалтерського обліку й правил складання фінансової звітності на підприємствах розраховуються такі показники фінансових результатів, які відображаються у формі № 2 «Звіт про фінансові результати»:
1) валовий прибуток;
2) фінансові результати від операційної діяльності;
3) фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування;
4) фінансові результати від звичайної діяльності;
5) чистий прибуток.
Основна діяльність – операції, які пов'язано з виробництвом і реалізацією продукцією (товарів, робіт, послуг), та які є головною метою створення підприємства й забезпечення основної частини його доходу.
Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною й фінансовою діяльністю.
Звичайна діяльність – яка-небудь основна діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.
Валовий прибуток – це різниця між чистим доходом від реалізації продукції й виробничою собівартістю реалізованої продукції. Порядок розрахунку валового прибутку подано на рис. 4.1.
Фінансові результати від операційної діяльності визначаються як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних видатків, видатків на збут і інші операційні видатки. Порядок розрахунку фінансових результатів від операційної діяльності подано на рис. 4.2.
Рис. 4.1. Схема розрахунку валового прибутку
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування визначаються як алгебраїчна сума фінансових результатів від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших видатків (збитків). Порядок розрахунку фінансових результатів від звичайної діяльності до оподатковування подано на рис. 4.3.
Із величини фінансових результатів від звичайної діяльності до оподатковування підприємства сплачують податок на прибуток з урахуванням установленої ставки податку. Податок на прибуток визначається за наведеною на рис. 4.4 методичною схемою.
Рис.4.4. Схема оподаткування прибутку підприємств
Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Скоригований валовий дохід – валовий дохід, скоригований (зменшений) на суму певних податків та зборів, а також надходжень, які не є доходом від здійснення господарської діяльності чи були оподатковані за місцем виплати.
Валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Амортизаційні відрахування – це періодичні відрахування частини вартості основних засобів з метою відшкодування їх зносу. Для цілей оподаткування прибутку підприємства амортизаційні відрахування розраховуються згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку» по групах основних засобів з використанням встановлених квартальних норм амортизаційних відрахувань кожної групи.
Податок на прибуток нараховується за ставкою 25 % від суми оподаткованого прибутку. Оподаткований прибуток – скоригований валовий дохід, зменшений на суму валових витрат та на суму нарахованих амортизаційних відрахувань платника податку.