КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

З ДИСЦИПЛІНИ

 

«ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА»

 

РВВ ХТЕІ КНТЕУ

 

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

З ДИСЦИПЛІНИ

 

«ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

Для студентів:

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит»

галузі знань 0305 „Економіка і підприємництво”,

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

галузі знань 0306 „Менеджмент і адміністрування”

(усі форми навчання)

 

Харків

РВВ ХТЕІ КНТЕУ

УДК

ББК

Ф

 

Затверджено на засіданні вченої ради ХТЕІ КНТЕУ

Протокол № 8 від 24.06.2010

 

 

Упорядники: канд. екон. наук, доцент О. Д. Литвиненко,

канд. екон. наук, доцент Н. І. Приходько

 

Конспект лекцій з дисципліни «Фінанси підприємства». Для студентів напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит» галузі знань 0305 „Економіка і підприємництво”, напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

галузі знань 0306 „Менеджмент і адміністрування” (усі форми навчання)/ ХТЕІ КНТЕУ; [Кафедра фінансів, обліку та аудиту; Упорядники: О. Д. Литвиненко, Н. І. Приходько].– Х.: РВВ ХТЕІ КНТЕУ, 2010. – 155 с.

 

 

ВСТУП

 

Фінанси підприємства займають важливе місце у структурі фінансової системи країни, тому що обслуговують матеріальне виробництво, де формується переважна частина фінансових ресурсів держави. Фінанси підприємства охоплюють фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного та оборотного капіталів, різноманітних фондів коштів, їх розподіл і використання. У процесі формування та використання фінансових ресурсів і фондів коштів підприємства вступають у взаємовідносини одне з одним, з банками, біржами, страховими компаніями, бюджетами різних рівнів, що приводить до ускладнення складу і структури фінансових відносин.

Мета викладання дисципліни«Фінанси підприємства» – оволодіння студентами знаннями економічного змісту фінансів підприємства, джерел, методів формування і напрямків використання фінансових ресурсів підприємства, одержання практичних навичок визначення потреб у коштах, їхнього залучення з різних джерел і забезпечення ефективного використання.

Студент повинен знати:

– сутність, функції фінансів підприємства;

– зміст та основні завдання фінансової роботи;

– склад і джерела фінансових ресурсів підприємства;

– види грошових фондів, порядок їх формування та використання;

– основи організації готівкових та безготівкових розрахунків підприємства;

– склад та основи формування грошових надходжень підприємства;

– систему оподаткування підприємства;

– джерела фінансування основних та оборотних засобів;

– порядок отримання та повернення підприємством різних видів кредитів;

– методику оцінки фінансового стану підприємства;

– зміст і методи фінансового планування;

– основи проведення санації підприємства, процедурні питання банкрутства підприємства та його ліквідації.

Студент повинен оволодіти навичками:

– організовувати готівково-грошові розрахунки на підприємстві;

– обґрунтування вибору форми безготівкових розрахунків;

– формування уставного фонду підприємства;

– розрахування норм і нормативів обігових коштів;

– визначення амортизаційних відрахувань основних фондів;

– планування виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та прибутку;

– розрахування рентабельності підприємства;

– визначення та обґрунтування потреби підприємства у кредитах;

– читання інформації, яка подається у формах фінансової звітності підприємства;

– обґрунтування і надавання економічної інтерпретації результатів розрахунків фінансових показників.

Конспект лекцій відповідає програмі курсу «Фінанси підприємства». У ньому висвітлено|розглядують| як теоретичні основи фінансів підприємств, так і конкретні прийоми визначення і оцінки потреби в коштах, обґрунтування доцільності залучення кредитів чи випуску цінних паперів, пошуку джерел покриття недостачі фінансових ресурсів.

Конспект лекцій розроблено з метою надання допомоги студентам у підготовці до занять, рубіжного та модульного контролів та екзамену.

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ І ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Розподіл навчального часу для студентів спеціальності 6.030508 «Фінанси та кредит» Найменування модулів Всього …  

ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Сутність фінансів підприємства.

2. Функції фінансів підприємства.

3. Фінансові ресурси підприємства.

4. Управління фінансами підприємства.

 

Сутність фінансів підприємства

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені… Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому… – пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

Функції фінансів підприємства

– формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності; – розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної… – контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансові ресурси підприємства

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються у процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення… У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно… Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний…

Управління фінансами підприємства

Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними… Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних… – фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Система розрахунків на підприємстві.

2. Організація відкриття рахунків у банку.

3. Форми безготівкових розрахунків.

4. Касове обслуговування підприємства та платіжна дисципліна.

 

Система розрахунків на підприємстві

Розрахунками в народному господарстві назива­ють систему грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, по­слуг і виконанням інших… Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції,… Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, бюджетами різних…

Організація відкриття рахунків у банку

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають… Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у… За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня…

Форми безготівкових розрахунків

Розрахунки з застосуванням платіжних доручень посідають основ­не місце у безготівковому платіжному обігу. Платіжне доручення – це розрахунковий документ, за допомо­гою якого власник… У безготівковому обігу платіжні доручення використовуються переважно у місцевих розрахунках для здійснення практично…

Касове обслуговування підприємства та платіжна дисципліна

Готівковий обіг в Україні поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і представляє собою сукупність платежів, що здійснюється готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у більшості країн з ринковою економікою є обмеженою. Водночас у грошовій системі України готівковий обіг продовжує відігравати значну роль, пов’язану, в основному, з обслуговуванням населення у процесі формування і розподілу його грошових доходів.

Підприємст­ва можуть здійснювати розрахунки готівкою як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової ви­ручки. Ці розрахунки здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Підприємці здійснюють облік операцій з готівкою у книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок заповнення якої вста­новлені Державною податковою адміністрацією України.

Сума готівкового платежу одного підприємства з іншим не повинна перевищувати 10000 грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установленої граничної суми проводяться виключно у без­готівковому порядку. Кількість підприємств, з якими проводять­ся розрахунки, протягом дня не обмежується.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків понад установлену граничну суму кошти у розмірі перевищення додаються до фактичних залишків готівки у касі платника на кінець дня з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням при­буткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, що підтверджують факт продажу товарів, надання послуг, отри­манім коштів, а також рахунків-фактур, договорів, актів за­купівлі товарів тощо.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають ра­хунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня у межах затвердженого ліміту каси. Підприємства зобов'язані здавати готівку вище установленого ліміту каси у порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підпри­ємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка у касі підприємства на кінці робочого дня здається до банку.

Не вважаються понадлімітними у день їх надходження і ті суми готівки, що надійшли до кас підприємств у вихідні та свят­кові дні та здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків наступного робочого дня. Уся готівка, що надходить до кас підприємств, мас своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися у їхніх касах. Оприбуткуванням готівки у касі підприємства є здійснен­ня її обліку у повній сумі фактичних надходжень з оформленням цієї операції прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі того ж дня.

Готівкова виручка підприємств може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків за податками і зборами.

Підприємства, що мають поточні рахунки у банках, одер­жують готівку з цих рахунків за грошовим чеком у межах наяв­них коштів і витрачають ЇЇ виключно на цілі, які визначені у гро­шовому чеку та не суперечать чинному законодавству.

Для своєчасного одержання в установі банку готівки підп­риємства у встановлені банком строки мають попередити уста­нову банку про необхідну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті.

Підприємства мають право зберігати готівку у своїй касі, яка одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, понад встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана у банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище строків, повертаються підприємством до бан­ку не пізніше наступного робочого дня.

Підприємство має право зберігати у касі готівку для ви­плат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад встановлений йому ліміт каси протягом трьох ро­бочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначе­на у переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше вида­ними під звіт сумами.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки аван­совий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки: за відрядженнями – протягом трьох робочих днів після повернення; на закупівлю сільськогосподарської продукції та за­готівлю вторинної сировини – протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки; на всі інші виробничі потреби – наступного робочого дня після видачі готівки.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно ви­дана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відряд­женні виробничих питань, то підзвітна особа незалежно від стро­ку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження подає до бухгалтерії повний звіт.

Фізичні особи, які одержали готівку із застосуванням кор­поративної картки для вирішення виробничих питань або на відрядження, використовують її за цільовим призначенням без оприбуткування у касі підприємства. Зазначені особи подають до бухгалтерії авансовий звіт разом з підтверджуючими документа­ми у порядку, що визначений для підзвітних осіб.

До підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

– перевищення встановлених лімітів каси;

– неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

– перевищення встановлених строків використання вида­ної під звіт готівки, а також за її видачу під звіт без повного звіту­вання щодо раніше виданих коштів;

– витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

– використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

– проведення готівкових розрахунків без платіжного до­кумента, який підтверджував би сплату покупцем готівки.

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків. Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями. Фінансові санкції визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а також законами, які регулюють фінансові відносини підприємства щодо сплати окремих податків і зборів (обов'язкових відрахувань).

Крім того, згідно з Указом Президента України від 12.06.95 р. № 336/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" з подальшими змінами та доповненнями застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі, за неповно відображену або зовсім не відображену готівку у касі. За невстановлення банком підприємству ліміту залишку готівки у касі до установи банку також застосовується штраф.

Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов'язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов'язковим. Суб'єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.

Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. До адміністративних стягнень належать: конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину; виправні роботи; адміністративний арешт; попередження тощо.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке грошові розрахунки?

2. Які види грошових розрахунків Ви знаєте?

3. Поясніть принципи організації безготівкових розрахунків в Україні.

4. Які види рахунків у національній та іноземній валюті можуть бути відкрити підприємствами в Україні?

5. Які форми безготівкових розрахунків підприємств Ви знаєте? Надайте їм характеристику.

6. Як здійснюють розрахунки з використанням чеків?

7. Які існують види акредитивів?

8. Опишіть особливості розрахунків з використанням векселів.

9. Яка сфера використання готівково-грошових розрахунків на підприємствах в Україні?

10. Які документи використовуються при готівково-грошових розрахунках на підприємствах?

11. Які санкцій застосовуються в Україні при порушенні підприємствами розрахункової та платіжної дисципліни?

12. Надайте визначення грошовим коштам і еквівалентам грошових коштів.

 

 

Тема 3

ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Характеристика та склад грошових надходжень

2. Фактори, які впливають на обсяг виручки від реалізації

3. Планування виручки від реалізації продукції

 

Характеристика та склад грошових надходжень

Визначення понять грошових коштів, порядок формування у звітності інформації щодо грошових доходів підприємства регламентується П(С)БО 4 «Звіт про… Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», грошові кошти – готівка,… Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні…

Фактори, які впливають на обсяг виручки від реалізації

На підприємстві процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т'- D') є заключною стадією кругообігу… Для визначення виручки від реалізації продукції за звітний період в обліку… 1) метод нарахувань – продукція є реалізованою, якщо вона відвантажена споживачеві, тобто відбулася передача права…

Залежно від способу встановлення розрізняють вільні, регульовані і фіксовані ціни.

Регульовані ціни встановлюються на продукцію першої необхідності з метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві та здійснення… Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію державних підприємств,… Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у формах прямого затвердження уповноваженим органом виконавчої влади…

Планування виручки від реалізації продукції

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) спрямовується на відшкодування матеріальних витрат та зносу основних… Визначення доходу за бухгалтерським й податковим обліком не збігаються. У… Відповідно до Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом розуміють загальну суму…

ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Питання:

1. Формування прибутку підприємства.

2. Прибуток від реалізації продукції його формування та методи розрахунку.

3. Сутність і методи обчислювання рентабельності.

Формування прибутку підприємства

Під доходамирозуміють збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного… З метою визначення доходу й визначення його суми розрізняють: 1) дохід від реалізації продукції, інших активів, придбаних з метою перепродажу (крім інвестицій у цінні папери);

Прибуток від реалізації продукції його формування та методи розрахунку

Чистий прибуток залишається у розпорядженні підприємства и підлягає подальшому розподілу і використанню для забезпечення інтересів власників… Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарської… До зовнішніх факторів відносяться:

Метод прямого рахунку.

  Пр = Врп – Сп (4.1.),  

Сутність і методи обчислювання рентабельності

Основні показники рентабельності можна об'єднати у такі групи: 1) показники рентабельності продукції; 2) показники рентабельності капіталу (активів);

Показники рентабельності продукції

Коефіцієнт рентабельності реалізації 1:

Кр1 = Пр / ВР (4.4.)

 

Коефіцієнт рентабельності реалізації 2:

Кр2 = Пч / ВР (4.5.)

 

Коефіцієнт рентабельності продукції:

Ки = Пр / Стп (4.6.),

 

де Пр – прибуток від реалізації продукції;

Вр – виручка від реалізації продукції;

Пч – чистий прибуток,

Стп – собівартість товарної продукції.

 

Показники рентабельності капіталу

Коефіцієнт рентабельності всіх активів підприємства:

Ка = Пч / А (4.7.)

Коефіцієнт рентабельності інвестиційного капіталу:

Кки = Пч / И (4.8.)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

Ккс = Пч / С (4.9.),

де А – середньорічна вартість активів підприємства,

И – середньорічна величина інвестиційного капіталу,

С – середньорічна величина власного капіталу.

 

Показники рентабельності, розраховані на основі потоків коштів

Кр.про = ПД / Вр (4.10.) Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу: Кр.а = ПД / А (4.11.)

ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Система оподаткування підприємства.

2. Непрямі податки.

3. Прямі податки.

4. Майнові податки та платежі за ресурси.

5. Місцеві податки і збори.

Система оподаткування підприємства

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися у кількох формах:… Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують.… Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих…

Непрямі податки

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об'єкта) для обчислення окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов… У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені… Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з…

Прямі податки

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні,… Принципово новим в ухваленому Законі є також: визначення об'єкта… Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом…

Майнові податки та платежі за ресурси

До передбачених податковим законодавством України для суб'єктів господарювання платежів за ресурси, можна віднести: плату (податок) за землю;… Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності… Плата за землю. Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

Місцеві податки та збори

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими… Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні… Місцеві податки: комунальний податок, податок з рекламу.

Платниками збору за право використання місцевої символіки

Платниками збору за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи та фізичні особи, які проводять… Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх… а) місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а…

ОБІГОВІ КОШТИ

Питання:

1. Сутність обігових активів, їх склад і структура.

2. Основи організації обігових активів і джерела їх формувань.

3. Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємства.

4. Показники використання оборотних активів.

 

Сутність обігових активів, їх склад і структура

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, їхня вартість цілком переноситься на вартість… Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансованих для створення й… Оборотні виробничі фонди – предмети праці і знаряддя праці (у складі малоцінних і швидкозношуваних предметів), вони…

Основи організації обігових активів і джерела їх формувань

1) оперативну самостійність у використанні оборотних коштів; 2) визначення планової оптимальної потреби в оборотних коштах і їхнє розподіл… 3) коректування розрахованих і діючих нормативів обігових коштів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання…

Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємства

  Дуже важливо правильно визначити оптимальну потребу підприємства в оборотних… Забезпечення підприємства оборотними коштами залежить від своєчасності укладання договорів, у яких визначені умови…

Показники використання оборотних активів

Оборотність обігових коштів (тривалість одного обороту, швидкість обороту) характеризує період, за який обігові кошти підприємства роблять один…   ОБ = (С ´ Д) : РП (6.10.),

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Основи кредитування підприємства.

2. Банківське кредитування підприємства.

3. Небанківське кредитування підприємства.

4. Порядок оформлення, отримання та погашення кредиту.

Основи кредитування підприємства

Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з не­обхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у… У ринковій економіці у всіх підприємств виникають потреби в кредитних ресурсах… Кредит дозволяє більш раціонально організувати кругообіг оборотних коштів підприємства, сприяє економії власних…

Банківське кредитування підприємства

Чинне українське законодавство забороняє надавати підпри­ємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльнос­ті, на формування і… Відповідно до банківської практики не можуть отримати кре­дити підприємства: … 1) проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредиту­вання заходів фінансової санації);

Небанківське кредитування підприємства

Основна мета комерційного кредиту – прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку. Комерційний кредит – це відповідна кредитна угода між двома підприємствами -… Комерційний кредит в Україні набув певного розвитку з ухвален­ням постанови Верховної Ради «Про застосування векселів…

Порядок оформлення, отримання та погашення кредиту

1) попередні переговори; 2) подача документів і заявки на одержання кредиту; 3) оцінка банком ефективності комерційної справи;

II. Права та обов'язки позичальника

2.1. Права підприємства-позичальника:

– вимагати від банку кредит в обсязі і в строк, зазначений у Договорі;

– достроково погасити заборгованість (за наявності фінансо­вих можливостей);

– скасувати договір у разі невиконання банком умов договору.

2.2. Обов'язки позичальника:

– використовувати отриманий кредит на цілі, обумовлені до­говором;

– повернути наданий кредит у встановлений термін;

– своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом;

– своєчасно надавати банку баланс та інші документи для здійснення контролю за позичкою;

– забезпечити достовірність даних, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням;

– інформувати банк про зміни організаційно-правової форми підприємства;

– інше (згідно з договором).

III. Права та обов'язки банку

– проводити перевірку забезпечення наданого кредиту і його цільового використання; – припиняти видачу нових позичок і пред'являти претензії щодо раніше наданих у… – стягувати з позичальника за пролонгацію кредиту відповід­ну комісійну винагороду;

IV. Відповідальність сторін

Позичальник може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок порушення зобов'язання надати кредит або видачі його не в повному… Після укладення кредитної угоди банк відкриває позичальнику позичковий… Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних документів з позичкового рахунку як у…

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ

ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

Питання:

1. Сутність основних засобів та їх відтворення.

2. Показники стану та ефективності використання основних засобів.

3. Знос і амортизація основних засобів.

4. Сутність і склад капітальних вкладень та джерела їх фінансування.

 

Сутність основних засобів та їх відтворення

Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх…   Не належать до основних засобів:

Показники стану та ефективності використання основних засобів

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається у процесі… – як метод визначення поточної оцінки незношеної частини основних засобів; – як спосіб віднесення до готової продукції одноразових витрат до основних засобів;

Знос і амортизація основних засобів

Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживної вартості у процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів.… Моральний знос – це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш… Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а…

Сутність і склад капітальних вкладень та джерела їх фінансування

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні… – первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду; – наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Питання:

1. Сутність фінансового стану підприємства.

2. Інформаційна база щодо оцінки фінансового стану підприємства.

3. Показники фінансового стану підприємства.

4. Фінансова стійкість підприємства, її показники та їх розрахунки.

 

Сутність фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства,… Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,… Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення…

Інформаційна база щодо оцінки фінансового стану підприємства

Інформація – це головний елемент будь-якої з функцій управління підприємством. Цінність і своєчасність управлінського рішення значною мірою залежить… Економічна інформація класифікується за кількома напрямками: 1) за місцем утворення:

Показники фінансового стану підприємства

Усі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства… Характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання… А. Показники оцінки майнового стану:

Фінансова стійкість підприємства, її показники та їх розрахунки

Фінансова стійкість – це певний стан рахунків підприємства, яке гарантує його постійну платоспроможність. Фінансова стійкість тісно пов’язана із взаємовідносинами між статтями активу… Джерелом фінансування довгострокових (необоротних) активів, як привило, є власний капітал та довгострокові позикові…

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПІДПРИЄМСТВІ

Питання:

1. Сутність та зміст фінансового планування на підприємстві.

2. Завдання та методи поточного фінансового планування.

3. Інформаційна база фінансового планування.

 

Сутність та зміст фінансового планування на підприємстві

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення, розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Фінансове планування – це розрахунок обсягу фінансових ресурсів по джерелах формування й напрямкам цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників підприємства на планований період.

Основна мета фінансового планування полягає в тому, щоб оцінити потреби у фінансових ресурсах, визначити джерела фінансування й напрямку використання коштів.

Завдання фінансового планування:

1) забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної й фінансової діяльності;

2) виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок ощадливого використання коштів;

3) встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками й контрагентами;

4) дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

5) контроль за фінансовим станом, платоспроможністю й кредитоспроможністю підприємства.

Фінансове планування необхідно для фінансового забезпечення розширеного кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, що забезпечують платоспроможність і фінансову стабільність підприємства.

Фінансове планування ґрунтується на таких принципах:

1) принцип повноти (фінансові плани повинні охоплювати усі види діяльності підприємства);

2) принцип обґрунтованості (показники фінансового плану повинні забезпечувати досягнення поставлених цілей і завдань);

3) принцип реальності (при складанні планів ураховуються всі можливі обмеження фінансових ресурсів, витрати визначаються на основі прогресивних норм і нормативів за допомогою відповідних методів);

4) принцип інтегрованості (показники фінансового плану повинні бути погоджені й ув'язані між собою);

5) принцип гнучкості (показники повинні вчасно переглядатися й коректуватися при зміні зовнішнього середовища, цілей підприємства);

6) принцип економічності(витрати на сам процес планування повинні порівнюватися з одержуваними результатами).

Залежно від періоду фінансового планування розрізняють:

1) прогнозування фінансової діяльності – кілька років (звичайно 3 – 5 років);

2) поточне фінансове планування – квартал, рік;

3) оперативне фінансове планування – до місяця.

Стратегія – це визначення довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей.

Під фінансовою стратегією розуміється формування стратегічних довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

Завдання фінансової стратегії:

1) визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

2) налагодження перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

3) фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

4) вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розроблення та вжиття заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

5) розроблення способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємства.

Формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у такій послідовності:

1) визначення періоду реалізації стратегії;

2) аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища діяльності підприємства;

3) формування стратегічної мети фінансової діяльності;

4) розроблення фінансової політики підприємства;

5) розроблення системи заходів із забезпеченням реалізації фінансової стратегії;

6) оцінка розробленої фінансової стратегії.

Фінансова стратегія носить підлеглий характер стосовно загальної стратегії економічного розвитку підприємства. На формування фінансової стратегії великий вплив робить зовнішнє середовище - економічні, фінансові, кредитні, конкурентні й інші умови, з якими зіштовхується підприємство у процесі своєї діяльності.

Зовнішнє середовище характеризується непередбачлавістю й невизначеністю. Тому якість планування залежить від повноти обліку змін всіх факторів зовнішнього середовища.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності повинне бути спрямоване насамперед на реалізацію головної мети фінансового менеджменту – максимізацію ринкової вартості підприємства (або його акцій). Цільова модель фінансової стратегії повинна забезпечувати підприємству постійний ріст його ринкової вартості при нейтралізації погрози банкрутства.

Цілі фінансової стратегії повинні забезпечувати також реалізацію цілей загальної стратегії економічного розвитку підприємства, які забезпечуються при таких умовах:

1) достатності капіталу для формування необхідних активів;

2) оптимальності якісної структури активів і фінансової структури капіталу;

3) прийнятності рівня фінансових ризиків;

4) фінансових інноваціях (вихід на нові сегменти фінансового ринку, використання нових грошових і фондових інструментів, впровадження нових технологій проведення фінансових операцій та ін.).

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності одержує своє відбиття у розробці певної системи перспективних фінансових нормативів.

У якості цільових стратегічних нормативів можуть бути встановлені:

1) середньорічний темп росту власного капіталу;

2) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

3) співвідношення оборотних і необоротних активів;

4) мінімальний рівень ліквідності активів (коефіцієнт поточної платоспроможності);

5) мінімальне співвідношення власного й усього використовуваного капіталу (коефіцієнт автономії);

6) співвідношення довго- і короткострокової заборгованості;

7) граничний рівень фінансових ризиків.

Конкретизація показників фінансової стратегії по періодах реалізації передбачає встановлення послідовності й строків досягнення окремих цілей і завдань.

Завдання та методи поточного фінансового планування

Для визначення фінансових потреб підприємства у коштах використовуються три основних методи: 1) метод відсотка від товарообігу; 2) метод балансу грошових надходжень;

Таблиця 10.1

Баланс грошових надходжень

  Кількість днів, які проходять між числом покупки сировини й матеріалів, і… Методи планування фінансових показників такі:

Інформаційна база фінансового планування

Бізнес-план є основним інструментом менеджменту. У ньому визначаються цілі діяльності підприємства й шляхи їхнього досягнення. Фінансовий план є підсумковим розділом бізнес-плану підприємства. У цьому… Фінансовий план підприємства містить такі розділи:

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

Питання:

1. Економічні передумови банкрутства підприємства.

2. Мета та зміст санації підприємства.

3. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.

 

Економічні передумови банкрутства підприємства

Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й… Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. Під… Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не…

Мета та зміст санації підприємства

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Економічний словник трактує санацію як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Закон про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Згідно із Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - це система заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів для відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і проводяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.

Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, привели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

Інакше кажучи, санація – це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації приймається в таких ситуаціях:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі, – коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів у господарський суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник з власної ініціативи, звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до господарського суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання) запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.

3. Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства, якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та господарським судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. За згодою кредиторів з умовами та механізмом задоволення претензій, господарський суд приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та проведення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи згідно з Законом України "Про банки та банківську діяльність", установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; використати для погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. За невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи з оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставо держатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств указаний орган уповноважується здійснювати управління майном такого підприємства та розробляти пропозиції щодо його фінансової санації.

7. З ініціативи Національного банку України, якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "При банки та банківську діяльність".

Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак – про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває у глибокій кризі, не сумісній із дальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.

У разі, коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційне спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.

У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crach) програму.

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

– сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

– основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.

Стратегія – це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура

Позов до господарського суду може бути направлений тільки за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів, який полягає… У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або… Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За…

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №463-IV (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua 2. Закон України "Про підприємства в України" // Відомості Верховної… 3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 8. – С. 5 – 11.

ЗМІСТ

 

Вступ.....................................................................................................................
Розподіл навчального часу за розділами, темами та видами навчальних занять…………………………………………………………………………….
Тема 1. Основи фінансів підприємства.............................................................
Тема 2. Організація грошових розрахунків підприємства...............................
Тема 3. Грошові надходження підприємства...................................................
Тема 4. Формування і розподіл прибутку підприємства................................
Тема 5. Оподаткування підприємства...............................................................
Тема 6. Обігові кошти.........................................................................................
Тема 7. Кредитування підприємства..................................................................
Тема 8. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів підприємства........................................................................................................
Тема 9. Оцінка фінансового стану підприємства........................................
Тема 10. Фінансове планування на підприємстві............................................
Тема 11. Фінансова санація підприємства...................................................
Рекомендована література...................................................................................

 

 

Навчальне видання

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

“ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА”

 

 

Для студентів:

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит»

галузі знань 0305 „Економіка і підприємництво”,

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

галузі знань 0306 „Менеджмент і адміністрування”

(усі форми навчання)

 

 

Упорядники: канд. екон. наук, доцент Литвиненко О.Д.,

канд. екон. наук, доцент Приходько Н.І.

 

 

Редактор

Комп’ютерне верстання

 

 

Підписано до друку

Папір офсетний. Гарнітура “Таймс”.

Умов. друк. арк. 7,05

Тираж 5 пр.

 

 

РВВ ХТЕІ КНТЕУ

Україна, 61045, Харків, пров. О. Яроша