Прибуток від реалізації продукції його формування та методи розрахунку

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати обов'язкових податків і зборів називається чистим.Порядок формування чистого прибутку підприємства подано на рис. 4.5.

Чистий прибуток залишається у розпорядженні підприємства и підлягає подальшому розподілу і використанню для забезпечення інтересів власників підприємства, а також фінансування його соціально-економічного розвитку.

Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарської діяльності підприємств. На розмір прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні й внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться:

1) природні умови;

2) транспортні умови;

3) соціально-економічні умови;

4) рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

5) ціни на виробничі ресурси.

 

 

 

Рис. 4.2. Схема розрахунку фінансових

результатів від операційної діяльності

 

Рис. 4.3. Схема розрахунку фінансових

результатів від звичайної діяльності

до оподаткування

Внутрішні фактори зміни прибутку підрозділяються на основні і неосновні.

До основних внутрішніх факторів відносяться:

1) собівартість реалізованої продукції й структура витрат;

2) номенклатура й асортименти продукції;

3) обсяг реалізації продукції.

Як відомо, прибуток залежить від обсягу реалізації продукції. При високій питомій вазі постійних видатків у собівартості продукції ріст обсягів реалізації приводить до ще більшого зростання прибутку у результаті зниження постійних видатків, що припадають на одиницю продукції.

 

 

Рис. 4.5. Схема формування чистого прибутку підприємства

 

Прибуток визначається як різниця між ціною й собівартістю продукції, то очевидно, що на розмір прибутку впливають ріст цін і зниження собівартості.

Рівень цін обмежується платоспроможним попитом споживачів, тому в ринковій економіці важливим фактором зростання прибутку є зниження витрат. Однак зниження витрат не повинне погіршувати якість продукції.

До числа факторів зростання прибутку варто віднести відновлення номенклатури й асортиментів продукції. Підвищення якості продукції, поліпшення дизайну, технічні вдосконалення вимагають додаткових витрат, тому доцільно їх проводити на етапі зрілості продукції, коли виручка від її реалізації та прибутки досить стабільні та знаходяться на високому рівні. У цьому випадку відповідно до концепції життєвого циклу продукції забезпечується ріст продажів, цін і прибутку.

Крім того, на розмір прибутку істотно впливають методи регулювання, самостійно обрані підприємством на основі діючих загальних правил організації бухгалтерського обліку при виборі облікової політики:

1) зміна вартості границь віднесення предметів до основних фондів або малоцінним і швидкозношуваним предметам (МШП);

2) вибір способу нарахування зносу на МШП;

3) вибір порядку нарахування зносу по основних фондах;

4) вибір порядку нарахування зносу по нематеріальних активах;

5) вибір методу оцінки витрачених виробничих запасів;

6) вибір порядку списання витрат з ремонту основних засобів на валові витрати;

7) вибір способу розподілу витрат між окремими об'єктами обліку й калькулювання;

8) зміна строків погашення витрат майбутніх періодів;

9) вибір методу визначення виручки від реалізації продукції;

10) створення резервів майбутніх витрат і платежів.

Неосновні внутрішні фактори пов'язані з порушенням господарської дисципліни. До них відносяться цінові порушення, порушення умов праці й вимог до якості продукції, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.

Зовнішні фактори не піддаються регулюванню з боку підприємства. Внутрішні фактори можуть бути використані для забезпечення зростання прибутку.

Планування прибутку є складовою частиною фінансового планування. Виділяють три методи планування прибутку від виробництва й реалізації продукції.