Організація оборотних коштів на підприємстві включає:
1) оперативну самостійність у використанні оборотних коштів;
2) визначення планової оптимальної потреби в оборотних коштах і їхнє розподіл по окремих елементах і підрозділам;
3) коректування розрахованих і діючих нормативів обігових коштів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягів виробництва, цін на використовувану сировину й матеріали, паливо й енергетичні ресурси, зміну умов поставок і збуту, форм застосовуваних розрахунків);
4) наявність раціональної системи фінансування оборотних коштів;
5) контроль за раціональним розміщенням і забезпечення ефективного використання оборотних коштів.
Правильне визначення джерел формування оборотних коштів впливає на господарську діяльність підприємства. Усі джерела формування оборотних коштів можна підрозділити на власні й прирівняні до них, позикові кошти й залучені кошти.
До власних коштів формування оборотних коштів відносять частину статутного фонду підприємства, чистий прибуток.
На новостворюваних підприємствах найважливішим власним джерелом формування оборотних коштів служить частина статутного фонду, що створюється за рахунок коштів державного й місцевого бюджетів, пайових внесків власників, коштів від реалізації акцій. У процесі господарської діяльності оборотні кошти поповнюються за рахунок прибутку й коштів, прирівняних до власних.
До коштів, прирівняним до власних, відносять стійкі пасиви – це кошти цільового призначення, які у результаті застосовуваної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємства, але йому не належать. До стійких пасивів належить мінімальна (стійка) заборгованість за заробітної плати робітникам та службовцям, відрахуванням у пенсійний фонд на соціальне страхування, до резерву майбутніх платежів, для авансів покупцям.
До позикових джерел поповнення оборотних коштів належить короткострокові кредити банку (на строк менш одного року). Потреба у кредитах може виникнути внаслідок необхідності формування сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей, нерівномірності надходження грошей за відвантажену продукцію, нагромадженням продукції на складі й труднощів з її реалізацією.
До залучених коштів відносяться комерційний кредит, кредиторська заборгованість, кошти від випуску цінних паперів, благодійні та інші надходження.
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту. Комерційний кредит надається підприємством-постачальником підприємству-покупцеві у вигляді відстрочення платежу за відвантажені товари, виконані роботи, зроблені послуги. Комерційний кредит має ряд переваг у порівнянні з банківським кредитуванням оборотних коштів: для постачальника комерційний кредит прискорює реалізацію продукції, для покупця – зменшує потребу підприємства у власних оборотних коштах, прискорює їхню оборотність, обходиться дешевше, ніж банківський кредит.
Кредиторська заборгованість відноситься до числа позапланових залучених джерел формування оборотних коштів підприємства. Кредиторська заборгованість поділяється на нормальну (виникає у зв'язку з особливостями розрахунків) і ненормальну (порушення порядку зі строків оплати розрахункових документів). Прикладом нормальної кредиторської заборгованості є заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, строк оплати яких не наступив. У випадку ненормальної кредиторської заборгованості у підприємства - постачальника погіршується фінансовий стан, уповільнюється оборотність оборотних коштів.