Основи кредитування підприємства

Кредит - це форма позичкового капі­талу (у грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення та зумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з не­обхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших, з розбіжностями у часі і у розмірах між наявними коштами та потребами в них у підприємства для фінансування своєї господарської діяльності.

У ринковій економіці у всіх підприємств виникають потреби в кредитних ресурсах для фінансування оборотних та основних засобів. Додаткові потреби в оборотних коштах, які задовольняються шляхом залучення кредиту, зумовлені нерівномірністю постачання сировини, матеріалів, палива та інших товарно-матеріальних цінностей, сезонними збільшеннями виробничих запасів і запасів готової продукції для розпродажів, нерівномірністю реалізації продукції тощо.

Кредит дозволяє більш раціонально організувати кругообіг оборотних коштів підприємства, сприяє економії власних коштів, що не використовуються для створення запасів, які тимчасово збільшуються.

У ринковій економіці кредит використовується для фінансування інновацій та інвестицій, зростає його роль в прискоренні науково-технічного прогресу, також кредит може бути використано для придбання цінних паперів.

У цілому кредит, як форма руху позичкового капіталу, виконує під час такі функції:

1) акумуляція та мобілізація капіталу;

2) перерозподіл фінансового капіталу;

3) економія витрат обігу;

4) прискорення концентрації і централізації капіталу;

5) регулювання економіки.

Кредити бувають таких видів: банківський, комерційний, державний, лізинговий.

Банківський кредит - це економічні відносини між креди­тором та позичальником з приводу надання коштів банком під­приємству на умовах строковості, платності, повернення, матері­ального забезпечення, цільової спрямованості. Банківський кре­дит надається суб'єктам господарювання усіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит – це відносини між суб'єктами господа­рювання, які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Бан­ківський та державний кредити погашаються у грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно у грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошо­вій одночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою рин­ковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінан­сово-кредитними інститутами - факторинговими та лізингови­ми компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесено до групи небанківських кредитів.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування оборотних коштів і основних засобів підприємства.

За терміном надання розрізняють короткострокові (до 1 року); середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки) кредити.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи - забезпечені та бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, а саме: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю тощо.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позичок:

1) прямі – кредитування підприємс­тва безпосередньо одним кредитором;

2) консорціумі – кредитування підприємства кількома кредиторами;

3) позички участі – банки передають (перевідступають) части­ни позички іншим кредиторам. Домовленість про таку позичку можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.