Підприємства отримують банківський кредит у такому порядку:
1) попередні переговори;
2) подача документів і заявки на одержання кредиту;
3) оцінка банком ефективності комерційної справи;
4) згода банку надати кредит й підписати кредитний договір;
5) надання кредиту підприємству;
6) контроль банку за дотриманням підприємством умов кредиту.
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори про можливість укладення кредитної угоди. Після успішних переговорів банк приймає рішення для розгляду.
На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, потрібні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту, у тому числі:
– клопотання підприємства;
– копії установчих документів (статут, установчий договір) та
змін і доповнень до них (якщо такі були), свідоцтво про реєстрацію (для приватного підприємця);
– бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обґрунтування заходу, що кредитується;
– баланси підприємства, звіти про фінансові результати за визначений період, декларацію про доходи (для приватного підприємця);
– перелік та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місцерозташування, короткої характеристики;
– перелік інших документів, необхідних для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника (наприклад, анкета позичальника; засвідчені підприємством, а за потреби – нотаріально засвідчені копії контрактів, які будуть оплачені за рахунок кредиту; копії контрактів (договорів про намір) на продаж виробленої у результаті реалізації кредитного проекту продукції; форми бухгалтерської звітності за визначений термін діяльності, звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість на останню звітну дату; розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості з обов'язковим зазначенням строків її виникнення й погашення, предмета заборгованості; звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводились тощо).
На третьому етапі банквивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство, оцінює його ділову репутацію та імідж, аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику, перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.
Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.
Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.
Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи брак у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позички.
Комерційний банк оцінює фінансовий стан підприємства перед наданням йому позички, а далі - щокварталу.
В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.
Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позички, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредитом, права і відповідальність сторін та інші умови.
Кредитний договір містить такі розділи:
І. Загальні положення.
II. Права та обов'язки позичальника.
III. Права та обов'язки банку.
ІV.Відповідальність сторін.
V. Порядок розв'язання суперечок.
VI. Термін дії договору.
VII. Юридичні адреси сторін.
І. Загальні положення: найменування сторін; предмет договору - вид кредиту; сума й розмір відсоткової ставки; умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручництво); порядок надання та погашення кредиту; порядок нарахування й сплати відсотків за кредитом.