Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) включає різноманітні форми і методи. Основними методами регулювання ЗЕД є:
Ø фінансування зовнішньоекономічної діяльності;
Ø оподаткування;
Ø інвестування;
Ø зовнішнє запозичення;
Ø зовнішня заборгованість;
Ø субсидування експорту.
Методи регулювання відповідають вказаним формам і включають прямі і непрямі способи.
До прямих відносяться адміністративні форми регулювання: ліцензії і квоти; може також встановлюватися державна монополія зовнішньоекономічної діяльності (на зовнішню торгівлю, валютні операції тощо).
Ліцензування і квотування експорту і імпорту використовуються як тимчасові заходи для цілей стабілізації і насичення внутрішнього ринку в умовах обмеженості сировинних ресурсів і товарних фондів.
Ліцензія - це дозвіл, що видається компетентними державними органами на право вивезення або ввезення продукції, товарів, валюти, інформації.
Квота - це частка в загальному об'ємі виробництва, призначена для зовнішньоторговельної діяльності.
Державна монополія є найбільш нераціональним способом регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але за несприятливих умов для розвитку економіки може застосовуватися для вирішення проблеми врівноваження платіжного балансу за рахунок контролю імпорту і експорту. Даний спосіб може бути застосований у формі надання виняткових прав державної компанії (або за участю держави) на здійснення певних зовнішньоекономічних операцій чи на обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків (наприклад, обов'язкове страхування імпорту державними страховими компаніями). В цілому такі заходи відносяться до методів нетарифного регулювання.
Непрямі або економічні методи регулювання є більш ефективними та дієвими, їх застосовують країни з розвиненим зовнішньоекономічним відносинам. До ним відносяться податки, зокрема митні збори, курс валюти, світові ціни, відсоткові ставки за зовнішніми кредитами, курс облігацій, інших цінних паперів і платіжних засобів.
Валютний курс або ціна національної грошової одиниці, відображається в грошових одиницях валюти іншої країни, пов'язує всі внутрішні ціни з цінами іншої країни. Коливання валютного курсу змінює ціни на товари іншої країни для вітчизняних споживачів і навпаки, ціни вітчизняних товарів - для споживачів іншої країни. Тим самим ці зміни впливають на привабливість експорту і імпорту. У разі зниження курсу національної валюти щодо валюти іншої країни, розвивається експорт, в протилежному випадку - імпорт, оскільки в першому випадку вітчизняні товари стають дешевшими для іноземців, і розширюється попит на ці товари з їх сторони; у іншому разі імпортні товари дешевшають, і збільшується попит в своїй країні на ці товари.
Система валютних курсів держави може бути організована у формах гнучких (плаваючих») або фіксованих валютних курсів.
При системі гнучких курсів обмін здійснюється на основі попиту і пропозиції валют, при системі фіксованих курсів встановлюється певне співвідношення національної валюти до золота або твердої валюти. За умов існування фіксованих валютних курсів держава регулює це співвідношення і тим самим втручається у функціонування ринку валюти з метою досягнення збалансованості платіжного балансу країни. При цьому заниження курсу іноземної валюти по відношенню до національної викликає втрати вартості при експорті, які компенсуються при імпорті, і, навпаки, при завищенні цього курсу втрати виникають при імпорті, що повинно бути покрито додатковим експортом.
При імпорті (для іноземного імпортера) зниження курсу іноземної валюти по відношенню до національної є передумовою розширення можливостей на місцевому ринку, і, навпаки, підвищення цього курсу веде до згортання ринку у зв'язку із зростанням цін на товари, що імпортуються.
Для вітчизняних імпортерів коливання курсів зумовлює зміну можливостей щодо закупівлі іноземних товарів (за наявності однакової суми коштів у власній валюті).
Таким чином, валютний курс впливає на об'єми експорту і імпорту, які, у свою чергу, держава через фінансові інструменти - податки на експорт і імпорт, митні збори - впливає на величину одержуваних і розподілених фінансових ресурсів і фінансовий стан як держави, так і виробників експортних або споживачів імпортних товарів, робіт та послуг.
За умови кризових ситуацій (значному спаді виробництва, інфляції, викликаної незадоволеним попитом) порушуються і спотворюються макроекономічні пропорції і принципи, що визначають зовнішньоекономічну рівновагу. Це супроводжується загальною орієнтацією споживачів на імпорт, недостатністю експортної валютної виручки для покриття зростаючого імпорту, різким знеціненням національної валюти по відношенню до твердих валют. В такому випадку національний банк вимушений проводити валютні інтервенції для підтримки курсу власної грошової одиниці, позбавляючись валютних резервів або звертаючись за підтримкою до міжнародних фінансових організацій. Подальший розвиток кризи вимушує державу обмежувати і імпорт, украй необхідний для життєзабезпечення країни, оскільки його нічим оплачувати. У країн з сировинною орієнтацією економіки тривалі кризи приводять до виснаження природних ресурсів, що стають єдиним джерелом експорту, можливої втрати економічної і навіть політичної незалежності.
Податки є важливим регулятором зовнішньоекономічних відносин. З метою регулювання зовнішньоекономічних відносин в світовій практиці застосовуються як звичайні податки, так і спеціальні - на доходи (прибуток) спільних підприємств, митні збори (податки на експорт і імпорт).
У багатьох державах проводиться митно-тарифне регулювання експортно- імпортних операцій.
Митний кодекс встановлює принципи митної справи (тобто порядок переміщення через кордон товарів і інших предметів, митне оподаткування, оформлення, контроль і інші засоби здійснення митної політики) на основі єдності митної території, митних зборів і митних зборів.
Митний тариф призваний регулювати іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку. Митний тариф - систематизоване зведення ставок митних зборів, якими оподатковуються товари, роботи та послуги, що ввозяться на митну територію будь-якої держави і вивозяться за її межі.
Митні збори - податки, що справляються державою з товарів, що ввозяться на митну територію України, за ставками, передбаченим митним тарифом. У вітчизняній практиці набуло поширення адвалерне, специфічне і комбіноване мито.
Адвалерне мито нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів. Специфічне мито нараховується у встановленому розмірі на одиницю оподатковуваних товарів, робіт чи послуг. Комбіноване мито - це поєднання обох видів митного оподаткування. Розрізняють ввізні, вивізні, транзитні, сезонні, спеціальні, антидемпінгові, компенсаційні, протекціоністські, преференційні митні збори. В Україні застосовуються імпортне (ввізне), сезонне, спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито.
Митні збори класифікують за такими ознаками:
Ø за способом справлення:специфічні, адвалерні та комбіновані;
Ø за об'єктом оподаткування: імпортні, експортні та транзитні;
Ø за характером: сезонні,антидемпінгові та компенсаційні;
Ø за походженням: автономні, конвенційні та преференційні;
Ø за видами митних ставок: постійні та змінні;
Ø за способом обчислення: номінальні та ефективні.
В світовій практиці митного оподаткування також застосовуються експортне мито. Експортними митними зборами оподатковуються окремі види товарів за переліком, визначеним урядом. Справляння експортного мита здійснюється з юридичних осіб, незалежно від форм власності і місця реєстрації, а також фізичних осіб, що вивозять товари на експорт. Експортне мито сплачується експортерами в іноземній та національній валюті і обчислюється по відношенню до митної вартості товарів, робіт та послуг. При вивезенні товарів за бартерними (товарообмінними) операціями ставка мита зберігається. Експортні митні збори застосовуються в багатьох державах і залишаються дієвим регулятором зовнішньоторговельного обороту, цін товарів на світових ринках, їх конкурентоспроможності і в цілому впливають па кон'юнктуру цих ринків.
Економічна суть експортних митних зборів - абсолютна рента. Її сплачує іноземний покупець. При заниженні або відміні експортних мит абсолютна рента в частині заниження або відміни оплачується власником - виробником продукції за рахунок доходів внутрішніх споживачів через зростання внутрішніх цін Занижений рівень експортних митних зборів призводить до марнотратної реалізації природних ресурсів па світовому ринку, а завищений — до зниження виробництва із-за труднощів щодо реалізації ресурсів за кордоном.
В Україні з метою вдосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі, з метою ефективної реалізації імпортної політики країни та збільшення доходів державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності, за проваджено імпортний митний тариф. Передбачені імпортним митним тарифом митні збори встановлені у відсотках від митної вартості імпортних товарів і сплачуються в гривнях (з перерахунком митної вартості по курсу гривні, що встановлюється Національним банком) або у вільно конвертованій валюті за вибором імпортера.
Митна вартість - це фактично сплачена ціна товару на момент перетину митного кордону. До неї включаються ціна товару згідно з рахунком-фактурою, а також фактичні втрати з транспортування, завантаженню, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону, комісійні, брокерські і деякі інші витрати. Крім того, до митної вартості товарів, робіт та послуг включають всі податки, збори та платежі, крім мита, які впливають на ціну товарів.
Передбачений диференційований підхід при призначенні ставок тарифу для різних видів товарів: низькі - для товарів першої необхідності і вищі - для другорядних товарів.
Система імпортних митних зборів служить захистом національного виробництва від експансії іноземної продукції: підвищеними імпортними митами оподатковуються товари, що конкурують з вітчизняними, низькими митами - товари і продукти, відсутні або вироблювані в Украні в недостатніх об'ємах. Цей принцип одночасно забезпечує фіскальні інтереси держави з наповнення прибуткової частини державного бюджету.
Сезонні митні збори застосовуються для оперативного регулювання ввезення і вивезення товарів при терміні дії, що не перевищує чотирьох місяців.
За умов коли спеціальні митні збори застосовуються в наступних випадках:
Ø при ввезенні товарів в країну загрожує збитками вітчизняним виробникам таких або подібних товарів;
Ø як міра попередження відносно учасників зовнішньоекономічних зв'язків, що порушують інтереси даної країни, а також як запобіжний захід щодо недобросовісної конкуренції;
Ø як міра у відповідь на дискримінаційні і інші дії зі сторони інших держав, що ущемляють інтереси України. .
Антидемпінгові мита застосовуються у разі ввезення на територію країни товарів за цінами істотно нижчими, ніж конкурентна ціна в країні експортера, і якщо таке ввезення наносить або загрожує завдати збитки вітчизняним виробникам таких або подібних товарів.
Компенсаційні мита застосовуються в наступних випадках:
Ø при ввезенні товарів при виробництві або експорті яких використовувалися субсидії і якщо таке ввезення наносить або загрожує завдати збитки вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів;
Ø при вивезенні за межі митної території країни товарів при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії і якщо такий вивіз наносить . або загрожує завдати збитки інтересам даної країни.
В Україні справляється збір за митне оформлення товарів, що перетинають митний кордон. Крім того, сплачуються такі митні платежі:
Ø митний збір за зберігання товарів;
Ø збір за митний супровід товарів;
Ø плата за інформування і консультування;
Ø збір за видачу ліцензій митними органами і відновлення дії ліцензій;
Ø плата за участь в митних аукціонах;
Ø плата за ухвалення попереднього рішення;
Ø збори за видачу кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення і відновлення дії атестата;
Ø інші митні платежі.
Державний митний комітет України визначає порядок оправлення митних платежів, а його органи перевіряють сплату платежів при пред'явленні товарів на митний контроль відповідно до митної декларації.
Сплата митних зборів за постачання продукції в інші країни здійснюється відповідно до чинного законодавства та міжурядових угод, укладених з цими країнами.
Митні збори або вживані замість них податки на імпорт є складовими вільної оптової (відпускний) ціни товарів (окрім них, ціна включає фактурну вартість товарів, витрати по закупівлі і доставці товарів до межі, винагорода зовнішньоекономічним і іншим організаціям). Товари, що імпортуються, опадатковуються акцизним збором та податком на додану вартість. З врахуванням торгових надбавок па ці товари формуються вільні роздрібні ціни.
Вартісне регулювання імпорту і експорту може здійснюватися шляхом надання імпортних і експортних субсидій учасникам торгових операцій. Оскільки прямі експортні субсидії заборонені міжнародним законодавством, можуть надаватися приховані субсидії (пільгове кредитування, заниження цін на початкову сировину, матеріали, енергетичні ресурси, субсидування фрахту).