Валютні ресурси держави та підприємницьких структур недержавного сектору формуються і використовуються при здійсненні валютних операцій. На лютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валюту, цінні папери, платіжні інструменти в іноземній валюті, операції між нерезидентами і резидентами в національній валюті і з використанням її як платіжного засобу, ввезенням і вивезенням, пересиланням валютних цінностей через кордони країни.
Вони поділяються на поточні операції і операції, пов'язані з рухом капіталу.
До поточних валютних операцій відносяться:
Ø розрахунки за товари і послуги (без відстрочення платежів);
Ø розрахунки по кредитуванню експортно-імпортних операцій на термін не більше 120 днів;
Ø надання і отримання кредитів на термін не більше 120 днів;
Ø переказ і отримання дивідендів, відсотків і інших доходів по депозитах, інвестиціях, позикових та інших операціях;
Ø переклади неторгового характеру: гранти, суми спадку, заробітної платі, пенсій, аліментів тощо.
До валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, відносять:
Ø інвестиції;
Ø оплата майнових і інших прав па нерухомість;
Ø розрахунки з кредитування експортно-імпортних операцій терміном більше 120 днів;
Ø видача і отримання кредитів на термін більше 120 днів.
Валютні операції здійснюються при проведенні всіх видів зовнішньоекономічної діяльності: експорті, імпорті, наданні послуг, інвестуванні капіталів, Міжнародному державному і комерційному кредиті, наданні економічної допомоги, русі золотовалютних резервів країни, утриманні дипломатичних та інших органів, зарубіжних відрядженнях, туризмі, міграції населення, міждержавних трансфертах, культурній, науковій, технічній співпраці тощо.
Під час більшості згаданих видів зовнішньоекономічної діяльності не здійснюється витрачання валютних цінностей, але відтворюються (отримуються) валютні ресурси.
Валютні ресурси є складовою частиною фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються на централізовані (державні) і децентралізовані (ресурси підприємств, організацій, установ).
Валютні ресурси держави формуються за рахунок:
Ø виручки від експорту продукції, товарів, робіт і послуг підприємств, організації, компаній, фірм тощо;
Ø митних зборів, інших митних платежів, що сплачуються в іноземній валюті, при оформленні операцій щодо переміщення товарів і вантажів через митний кордон;
Ø надходжень від податків, бонусів, роялті, сплачуваних іноземними учасниками угод, контрактів та інших операцій зовнішньоекономічного характеру;
Ø штрафів і пені за порушення валютного законодавства при сплаті їх в іноземній валюті;
Ø надходжень від розміщення депозитів в зарубіжних банках і інших фінансових організаціях, а також доходи від використання майна і активів за кордоном;
Ø кредитів і позик іноземних держав, банків а також міжнародних і міждержавних фінансових організацій;
Ø надходжень грантів і безвідплатної допомоги у валюті.
Валютні ресурси значною мірою централізуються у розпорядженні уряду. Місцевим органам влади може передаватися частина загальнодержавних валютних ресурсів для виконання пріоритетних завдань або виконання частини загальнодержавної програм. Крім того, місцеві органи влади можуть залучати валютні ресурси у формі іноземних кредитів, а також купувати валюту на валютній біржі. Уповноважені органи держави і його фінансові агенти також можуть бути покупцями валюти на валютному ринку.
Валютні ресурси держави використовуються на наступні заходи:
Ø Національним банком для здійснення «валютних інтервенцій» - продажу іноземної валюти з метою підтримки курсу національної валюти на регульованому рівні, визначеному стратегічними планами щодо забезпеченню стійкого курсу національної валюти;
Ø Міністерством фінансів для погашення зовнішньої заборгованості, згідно з графіком її погашення, у встановлені угодами про позики терміни, сплати внесків за членство в міжнародних організаціях, фінансування роботи посольств, консульств, представництв і подібних органів в інших країнах;
Ø урядовими органами для задоволення державних потреб - централізованих закупівель імпортних товарів і предметів першої необхідності (сировини, палива, енергоносіїв, техніки, деяких видів продовольства і тощо), необхідних для забезпечення нормального функціонування економіки країни;
Ø органам місцевої влади для забезпечення потреб комунального господарства, невиробничої сфери, розвитку місцевої інфраструктури, різних поточних потреб населення регіонів.
Основним джерелом валютних ресурсів компаній, фірм і організацій всіх форм власності є валютна виручка від продукції, що експортується. Частина валютної виручки після сплати податків і митних зборів підприємства зобов'язані продавати Національному банку за встановленим курсом, а частину - через уповноважені банки на внутрішньому валютному ринку відповідно до порядку, встановлюваного Національного банку. Валюта, що залишилася після обов’язкової продажі та сплати встановлених законодавством податків і мит, залишається у розпорядженні юридичних осіб і використовується на розсуд власника або засновника.
Господарські суб'єкти, що не проводять експортні операції і що потребують валюти, придбавають її на валютних ринках шляхом обміну національної валюти.
Наступним джерелом формування валютних ресурсів господарських суб'єктів - валютні кредити банків. Для компаній, фірм, зайнятих випуском продукції або наданням послуг, що мають пріоритетний характер, важливих з погляду розпитку галузі, регіону, національного господарства в цілому або тих, що беруть участь в реалізації відповідних програм розвитку, кредити, одержані від іноземних банків, можуть гарантуватися урядом країни. В Україні подібна практика поступово обмежується в зв'язку з необхідністю розвитку принципу комерційного розрахунку і перенесення відповідальності за ефективне використання позикових засобів на їх користувачів. Для фінансування аналогічних напрямів виробництва валютні засоби компаніям, фірмам можуть виділятися за рішенням уряду з централізованих валютних ресурсів.
Для господарських суб'єктів, що діють на пайових умовах (акціонерних, спільних, кооперативних товариств), поповнення валютних ресурсів може досягатися за рахунок додаткових валютних внесків їх учасників.
Джерелом надходжень валютних ресурсів є також компенсації за невиконання договорів, угод, зобов'язань по контрактах, призначених арбітражними органами, страхових відшкодувань у валюті з боку страхових організацій інших країн.
Валютні ресурси, у порядку перерозподілу, можуть бути виділені підпорядкованим господарським суб’єктам з боку вищестоящих організацій та установ
За рахунок перерахованих джерел валютних ресурсів створюють валютні фонди господарських суб'єктів, використовувані в подальшому на цілі виробничого і соціального розвитку. Можливими напрямами їх використання є:
Ø нарощування експортного потенціалу компаній, фірм, що діють на світових ринках;
Ø організація виробництва імпортозамінної продукції або розширення діючого виробництва такої продукції, для досягнення цієї мети за рахунок валютних ресурсів купляється обладнання інструменти, матеріали, технології, ліцензії, ноу-хау, проводяться операції по лізингу основних засобів, запрошуються іноземні фахівці, навчаються кадри;
Ø погашення валютних кредитів і відсотків за їх використання;
Ø сплата комісійних винагород спеціалізованим зовнішньоекономічним організаціям за послуги із сприяння в здійсненні операцій на зовнішніх ринках
Ø капіталовкладення у придбання цінних паперів іноземних комшній, фірм, фінансових і кредитних установ;
Ø сплата штрафів, пені, компенсацій за порушення умов договорів, контратів за зовнішньоекономічними зобов'язаннями;
Ø купівля національної валюти для забезпечення внутрішніх потреб;
Ø придбання імпортних товарів споживчого і культурно-побутового при значення, медикаментів, медичного устаткування і інструментів для задоволення потреб колективів організацій (згідно встановленим нормативам).
Можливі й інші шляхи використання валютних ресурсів (на розсуд власника або засновників).
Юридичні особи мають право об'єднувати валютні фонди, що належать їм для виконання загальних завдань розвитку - розширення виробничої інфраструктури, будівництва об'єктів сумісного користування, проведення наукових досліджень і впровадження результатів наукових розробок у виробництво, фінансування перспективних проектів, інформаційних систем, маркетингових досліджень тощо.