Економічні відносини, властиві майновому і особистому страхуванню, пов'язані з відшкодуванням збитків в процесі суспільного виробництва, за умови, якщо цей процес порушується в результаті стихійних лих та інших надзвичайних або непередбачених подій. Такі збитки відшкодовуються за рахунок страхових внесків, сплачених раніше застрахованими особами.
Майнове і особисте страхування поширюється в основному на збитки, що отримані внаслідок стихійного лиха, від аварій, пожежі, нещасних випадків, захворювань, змін ділової кон’юнктури, розкрадань.
Будучи частиною загальної категорії страхування, майнове і особисте страхування, мають такі особливості:
> при страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, обумовлені наявністю певного ризику в процесі суспільного виробництва;
> для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини, між учасниками при відшкодуванні збитків;
> кошти страхового фонду використовуються серед страхувальників;
> страхування передбачає розподіл збитків в просторі і в часі;
> для ефективного просторового розподілу збитків потрібні велика територія і достатня кількість застрахованих осіб;
> розкладення збитків пов’язане з випадковим характером подій і виходить за рамки одного року та діє протягом багатьох років;
> еквівалентність відносин між страхувальниками.
Економічна сутність страхування полягає в тому, що за рахунок платежів всіх учасників надається допомога тим страхувальникам, у яких виникли збитки внаслідок випадкових подій.
Отже, страхування — це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільових страхових фондів, призначених для відшкодування можливих збитків господарських суб’єктів, викликаних непередбачуваними обставинами або для надання матеріальної допомоги громадянам. Страхові фонди є матеріальноречовими носіями, основою страхових відносин.
Виникнення страхових фондів обумовлене інтересами сторін, що бермі участь в страхуванні. Особливістю, що відрізняє страхові фонди від інших є те що, що вони не можуть бути віднесені ні до фондів споживання, ні до фондів накопичення. Це частина доходу, яка не використовується як дохід і не служить фондом накопичення. Проте, частина доходів, що перерозподіляється через страхові чи фонди, може бути як фондом накопичення, так і покривати витрати на відтворення (залежно від випадку). Страхові фонди є необхідною складовою системи резервних фондів суспільства, призначених для попереджень різних непередбачених диспропорцій в національному господарстві. Будь-який страховий фонд утворюється за рахунок внесків господарських суб’єктів і населення, які називають страховими платежами.
Економічну сутність майнового і особистого страхування виражають йот функції, основними з яких є розподільна, контрольна та ризикова.
Розподільча функція: своєрідність її виражається в тому, що вона виступає як перерозподільча. Однією із форм розподільчої функції є попереджувальнії
функція, суть якої у запобіганні можливості настання страхового випадку шляхомм фінансування попереджувальних заходів. У особистому страхуванні розподільна функція має форму ощадної функції, суть якої в заощадженні коштів через окремі види страхування.
Контрольна функція виражається в конкретних відносинах сторін з приводу мобілізації страхових платежів та цільового використання страхового фонду. ;
Сутність ризикової функції страхування виражається в тому, що страховий ризик безпосередньо пов’язаний з основним призначенням страхування - відшкодуванням збитків від несприятливих подій.
Викладені особливості даної частини страхових відносин дають змогу зробити висновок, що майнове і особисте страхування є відносно самостійною галуззю страхування, що має свою специфіку. Організаційна форма цих відносин може розглядатись у фінансовій системі як галузь фінансів господарюючих, суб'єктів, що здійснюють комерційну діяльність зі всіма аспектами функціонування, властивими цій галузі та з врахуванням особливостей, викладених нижче.