Учасниками ринку цінних паперів є емітенти цінних паперів, інвестори та інвестиційні посередники, що здійснюють свою діяльність на Фондовому ринку.
Емітентами називають юридичних осіб, державу чи органи місцевого самоврядування, які випускають (емітують) цінні папери і несуть зобов'язання перед власниками цінних паперів.
Інвестори - це юридичні або фізичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за власний рахунок. Інвестори мають тимчасово вільні кошти і зацікавлені у їх інвестуванні в ліквідні та висодоходні цінні папери. Серед інвесторів важливу роль виконують інституційні інвестори - інвестиційні фонди, компаній, інвестиційні банки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, державні і недержавні цільові фонди, які мають значні грошові кошти та можуть інвестувати їх шляхом купівлі цінних паперів.
Інвестиційні посередники на ринку цінних паперів - це спеціалізовані організації та фізичні особи - підприємці, які забезпечують продаж цінних паперів інвесторам як вході первинної емісії цінних паперів, так і під час їх перепродажу. Серед інвестиційних посередників - інвестиційні фонди кампанії, фондові біржі, брокерські та дилерські контори, консалтингові фірми, спеціалізовані установи, що займаються зберіганням цінних паперів, веденням реєстрів власників цінних паперів (депозитарії, клірингові організації, незалежні рєстратори).
Основними інвестиційними посередниками на ринку цінних паперів є брокери, дилери та андерайтери.
Брокери здійснюють операції щодо купівлі цінних паперів па підставі угоди брокера з його клієнтом та за рахунок коштів клієнтів. Після придбання цінних паперів брокером право власності на такі цінні папери переходить до клієнта, за дорученням і за кошти якого брокер здійснює операції. Брокерами можуть бути юридичні особи (брокерські контори та фірми), так і фізичні особи. Брокери отримують доходи у формі комісійних під загальної вартості угоди, Дилери здійснюють перепродаж цінних паперів третім особам або формують власні резерви цінних паперів.
Андерайтери займаються розміщенням цінних паперів серед інвесторів, андейрайтером може бути фізична або юридична особа, яка гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на умовах і за винагороду, визначену відповідним договором.
Своєрідне положення на ринку цінних паперів займають інвестиційні фонди компаній. Вони випускають акції з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на депозитні бан
ківські рахунки. При цьому всі ризики, пов'язані з такими вкладеннями оплачується за рахунок учасників фондів. Доходи акціонерів таких фондів формуютьться за рахунок зміни поточної ціни акцій фонду. Інвестиційний фонд може бути створений тільки у формі акціонерного товариства.
В фінансовій практиці широко використовується поняття «інфраструктура ринку цінних паперів», яке передбачає правове забезпечення цього ринку (законодавство, нормативні акти державних органів і так далі), інформацію, депозитну і розрахунково-клірингову мережу, реєструючі органи.
Функціювання ринку цінних паперів вимагає державного регулювання. В Україні органом, що здійснює державне регулювання фондового ринку, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вона визначає вимоги і стандарти діяльності емітентів, реєструє проспект емісій та рішення про випуск цінних паперів, здійснює контроль за дотриманням емітентами всіх умов і зобов'язань з емісії, ліцензує діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, забезпечує права інвесторів на цьому ринку, проводить антимонопольне регулювання поведінки учасників. Регулювання ринку цінних паперів також проводять Міністерство фінансів та Національний банк України.
Ринок цінних паперів функціонує в двох основних формах: первинний ринок, на якому відбувається мобілізація капіталів шляхом продажу цінних паперів- первинне їх розміщення, та вторинний ринок, на якому обертаються раніше емітовані цінні папери. Вторинний ринок складається з двох частин: організованого ринку, представленого фондовою біржею, і неорганізованого (позабіржового) ринку. Па відміну від організованого ринку в позабіржовому оботу немає єдиного центру для здійснення операцій, оскільки операції проводять дилерами і брокерами в їх офісах. Операції на організованому ринку суворо регламентовані, а на неорганізованому - проводяться за менш жорсткими права ми, оскільки на ньому відбувається обіг переважно цінних паперах нових к паній і корпорацій, чиї параметри не відповідають критеріям, необхідним реєстрації на біржі. Проте, це не знімає відповідальності з учасників позабіржевого ринку за порушення вимог проведення фондових операцій.
Крім того, фондовий ринок класифікують за іншими критеріями:
Ø за видами цінних паперів: ринок акцій, облігацій тощо;
Ø залежно від емітентів: ринок цінних паперів підприємств, державі цінних паперів;
Ø за територіальною ознакою: національний, міжнародний, регіональний
залежно від терміну виконання угод: ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових цінних паперів;
Ø відповідно до видів операцій: ф’ючерсний, форвардний тощо;
Ø за галузевим критерієм.
Обіг цінних паперів здійснюється за ринковими цінами (курсом). Курс цінних паперів визначається на фондовій біржі, він прямо пропорційний нормі прибутковості цінних паперів (дивідендам за акціями, відсотками за облігаціями) і обернено-пропорційний розміру облікової ставки НБУ. Ринковий курс формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції цінних паперів, який залежить від багатьох, насамперед економічних чинників. У періоди економічного підйому, коли зростає розмір дивідендів чи відсотків і попит на цінні папери, їх курс підвищується, під час економічної кризи він падає, оскільки розмір доходів за цінними паперами зменшується а облікова ставка НБУ зростає.