Методологічною основою оцінки та обліку товарно-матеріальних цінностей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. У відповідності до п.4 П(с)БО 9, запаси – це активи, які:
· зберігаються для наступного продажу в умовах звичайної господарської діяльності;
· перебувають в процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;
· зберігаються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, також для управління підприємством.
Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість можна достовірно визначити.
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовують для подальшого продажу споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Класифікація виробничих запасів:
1. Сировина і матеріали – це предмети праці з яких виготовляють продукцію. Вони утворюють матеріальну (речову основу продукції):
а) Сировина – це продукція сг (зерно, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, газ);
б) Матеріали – це продукція переробної промисловості (борошно, тканина).
Сировину і матеріали поділяють на дві групи:
– допоміжні;
– основні.
До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо та тарні матеріали і запасні частини.
2. Паливо для потреб виробництва. Розглядають технологічне, моторне і господарське.
3. Тара і тарні матеріали – належать предмети, які використовуються для пакування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, коробки, ящики).
4. Запасні частини – служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей автомобілів та обладнання.
Незавершене виробництво – виступає у вигляді незакінчених робіт, незакінчених обробкою і складанням деталей, виробів та незакінчених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносяться витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.
Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією.
Зворотні відходи виробництва – це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів, які повністю втратили свої споживчі якості (тирса, стружка).
Готова продукція – актив виготовлений на підприємстві. Призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативним актом.
МШП – це предмети, що використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не більше одного року.
Товари – матеріальні цінності. Які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшого продажу.